Едісон Денисов

Едісон Денисов — радянський і російський композитор, музикознавець і громадський діяч. Він народився 6 квітня 1929 року в Томську в родині радіофізика Василя Денисова та лікарки-фтизіатра Антоніни Тітової. У дитинстві самостійно навчився грати на мандоліні та гітарі, а серйозно займатися музикою почав із дванадцяти років.

У 1946 році Денисов вступив на фізико-математичний факультет Томського державного університету, а також до Томського музичного училища, де навчався у класі О. Котляревської та Є. Корчинського. У 1950 році переміг у студентському композиторському конкурсі й надіслав свої твори Дмитрові Шостаковичу, який порадив йому серйозно присвятити себе музиці. Того ж року він закінчив фортепіанний клас училища, а 1951 року — Томський університет.

У 1951 році вступив до Московської консерваторії. Після її закінчення в 1956 році залишився там викладачем, а його твори стали відомими широкій публіці. Після завершення аспірантури в 1959 році викладав у Московській консерваторії оркестрування, а згодом і композицію. Серед його учнів були Дмитро Смирнов, Олена Фірсова, Олександр Вустін, Сергій Павленко, Володимир Тарнопольський, Іван Соколов, Божидар Спасов, Хуан Гутьєррес та інші. До кінця 1980-х років йому не дозволяли відкрито вести клас композиції, тому багато хто офіційно навчався в нього лише інструментування.

У Радянському Союзі музику Денисова як «авангардну» не визнавали, тоді як за кордоном його називали «Моцартом ХХ століття». У 1979 році на VI з’їзді Спілки композиторів СРСР його творчість зазнала різкої критики в доповіді Тихона Хрєннікова, після чого Денисов потрапив до так званої «хрєнніковської сімки» — неофіційного чорного списку семи російських композиторів. До початку перебудови радянські офіційні установи перешкоджали поширенню його музики.

Серед найвідоміших творів Денисова — лірична драма «Піна днів» за романом Бориса Віана, опера «Чотири дівчини» за п’єсою Пабло Пікассо, «Реквієм» для солістів, хору й оркестру, «Історія життя і смерті Господа нашого Ісуса Христа» для тенора, баса, хору й оркестру, а також «Сонце інків» для сопрано та ансамблю на вірші Габріели Містраль. Для низки сценічних творів він сам написав лібрето.

У 1994 році композитор потрапив у надзвичайно тяжку автомобільну катастрофу в Старій Рузі й був вивезений на лікування до Франції, де його творчість уже давно була знаною та затребуваною. Останні два роки життя він провів там, періодично відвідуючи Росію. Йому було надано звання почесного громадянина Парижа, а також вручено орден Почесного легіону і орден Мистецтв та літератури Франції. У 1994 році він також став народним артистом Російської Федерації.

Едісон Денисов помер 24 листопада 1996 року в Парижі від ускладнень онкологічного захворювання. Його поховали на Південному кладовищі Сен-Манде. Творчість Денисова посіла важливе місце в музиці другої половини ХХ століття, а його педагогічна діяльність істотно вплинула на кілька поколінь композиторів.

Connections

This figure has 2 connections in the Music Lineage catalog.