Едуард Грикуров — радянський оперний диригент, музичний педагог і професор. Народився 29 березня (11 квітня) 1907 року у Тифлісі, нині Тбілісі. Був народним артистом РРФСР і лауреатом Сталінської премії другого ступеня.
Навчався у Тбіліській державній консерваторії по класу фортепіано у А. І. Тулашвілі, а також вивчав теорію музики й композицію у М. М. Іпполітова-Іванова та С. В. Бархударяна. Згодом удосконалювався у Ленінградській консерваторії, яку закінчив 1933 року як диригент у класі А. В. Гаука.
Після нетривалої співпраці з Оркестром російських народних інструментів імені В. В. Андрєєва 1937 року розпочав роботу в Малому оперному театрі. Саме з цим театром надалі була пов'язана вся його диригентська кар'єра. У 1944—1969 роках він був головним диригентом театру, за винятком перерви у 1956—1960 роках, коли керував оркестром Ленінградського академічного театру опери та балету імені С. М. Кірова.
Як диригент Грикуров поставив понад тридцять вистав. Серед них — «Фальстаф» Джузеппе Верді, «Паяци» Руджеро Леонкавалло, «Золотий півник» Миколи Римського-Корсакова, «Сільська честь» П'єтро Масканьї, «Лакме» Лео Деліба, «Богема» Джакомо Пуччіні, «Молода гвардія» Юлія Мейтуса, «Війна і мир» Сергія Прокоф'єва, «Любов до трьох апельсинів» Сергія Прокоф'єва, «Віринея» Сергія Слонімського та «Антоній і Клеопатра» Семюела Барбера.
Особливу увагу привернула його робота над відновленням 1965 року опери «Катерина Ізмайлова». За оцінкою Софії Хентової, музичний бік вистави вирізнявся завдяки ретельній і тонкій роботі диригента; фактично він створив власну виконавську редакцію опери, знайшов гнучкі темпи, що відповідали стрімкій динаміці дії, а оркестр під його орудою став одним із головних «героїв» спектаклю.
Грикуров також викладав диригування у Ленінградській державній консерваторії імені М. А. Римського-Корсакова, а з 1971 року був професором. Серед його учнів названі Шамгон Кажгалієв, Олександр Алексєєв, Вахтанг Жорданія, Дмитро Китаєнко та Д. В. Смирнов.
У галузі музики для кіно він зазначений як автор музики до фільму «Син Монголії» 1936 року. Серед його відзнак — звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР, народного артиста РРФСР та Сталінська премія другого ступеня 1951 року за диригування оперною виставою «Молода гвардія» Юлія Мейтуса.
Помер 13 грудня 1982 року в Ленінграді. Похований на Богословському кладовищі.
Connections
This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.