Олена Емільївна Гілельс — радянська і російська піаністка, педагог. Народилася 5 вересня 1948 року в Москві в родині піаніста Еміля Гілельса та композиторки Фаризи Хуцистової.
Навчалася в Московській консерваторії у Віри Горностаєвої та Якова Флієра, після чого продовжила освіту в асистентурі-стажуванні Ленінградської консерваторії у Павла Серебрякова. Із юних років багато гастролювала в СРСР і за кордоном, зокрема в Європі, США та Новій Зеландії. У 1969 році, ще будучи студенткою, виступила в Карнеґі-холі з Першим концертом П. І. Чайковського.
Репертуар піаністки був доволі широким — від Й. Гайдна до С. Прокоф’єва, при цьому музикознавці особливо відзначали її виконання фортепіанних концертів В. А. Моцарта. Вона часто виступала в дуеті з батьком, Емілем Гілельсом. Разом із ним і Віденським філармонійним оркестром під орудою Карла Бема записала Концерт № 10 для двох фортепіано з оркестром В. А. Моцарта; цей запис журнал Gramophone зараховував до найкращих моцартівських, а критик Стівен Плейстоу підкреслював винятковий рівень взаєморозуміння виконавців.
У 1970 році Ленінградське телебачення здійснило запис Концертного рондо для фортепіано з оркестром В. А. Моцарта у виконанні Олени Гілельс і Ленінградського камерного оркестру під керуванням Лазаря Гозмана. У 1972 році вона здобула п’яту премію на Міжнародному конкурсі в Монтевідео. У 1974—1995 роках працювала солісткою Московської філармонії.
У 1989 році Гілельс почала викладати в Московській консерваторії. Також була професоркою Остравського університету в Чехії. У 1991 році їй було присвоєно звання заслуженої артистки РСФРР.
Її чоловіком був фізик Петро Нікітенко, син Кирило Петрович Гілельс став юристом і президентом Фонду сприяння збереженню творчої спадщини Еміля Гілельса. Олена Гілельс померла 17 червня 1996 року в Москві від онкологічного захворювання. Похована на Новодівичому кладовищі разом із батьками.