Еверт Корнеліс
Еверт Корнеліс — нідерландський диригент і органіст. Народився 5 грудня 1884 року в Амстердамі в родині літографа Арнольда Георга Корнеліса та Евертьє Остервінк. Виріс у реформатському, немузичному середовищі, однак його обдарування виявилося рано. 6 лютого 1908 року одружився з Гільдою Вітлі; у подружжя народилися донька та син Еверт Корнеліс-молодший, який став юристом, а згодом очолював культурні установи, зокрема Резиденц-оркестр, Голландський фестиваль і Нідерландську оперу.
За підтримки Даніеля де Ланге здобув стипендію для навчання в музичній школі, а у п’ятнадцятирічному віці вступив до Амстердамської консерваторії, де навчався у 1898—1904 роках. Навчався гри на органі й фортепіано у Жана-Батіста де Пау та композиції у Бернарда Зверса. Після здобуття премії досконалості з органа 1904 року працював органістом в Аудеркерку-на-Амстелі, а згодом, до 1923 року, — у Старій лютеранській церкві Амстердама. Його вирізняв різноманітний репертуар; він, зокрема, обстоював музику Макса Регера.
Того ж 1904 року Корнеліс став репетитором Королівської фламандської опери в Антверпені, пізніше працював помічником диригента Нідерландської опери Корнеліса ван дер Ліндена. 1907 року супроводжував сопрано Аліду Ломан-Люткеманн у гастрольній поїздці Нідерландською Ост-Індією та Австралією. У 1909 році на запрошення Віллема Менгельберга став другим диригентом оркестру Консертгебау. Він розширював його програми сучасною класичною та старовинною музикою, звертався до творів Клода Дебюссі й Моріса Равеля. Олійний портрет диригента, написаний Віллемом ван Ньовенговеном, 22 січня 1954 року передали Консертгебау; він висить у фоє диригентів.
Після роботи в Консертгебау Корнеліс виступав як соліст, займався камерною музикою та хоровим диригуванням. Чотирнадцять років співпрацював із бельгійською сопрано Бертою Серун; їхні вечори знайомили слухачів із піснями Ернеста Шоссона, Анрі Дюпарка, Габріеля Форе, Дебюссі та Равеля.
1922 року його призначили головним диригентом Утрехтського міського оркестру. Він відновив високий рівень колективу та укладав продумані програми з докладними поясненнями, представляючи нідерландську й зарубіжну музику ХХ століття, зокрема Ігоря Стравінського, Артюра Онеґґера, Бели Бартока, Золтана Кодая, Арнольда Шенберга та Антона Веберна, а також рідко виконувану в Нідерландах британську музику Фредеріка Деліуса і Ральфа Вона Вільямса. Також виконував симфонії Антона Брукнера; критики особливо хвалили його інтерпретацію Симфонії ре мінор Сезара Франка. Корнеліс підтримував творчість Шарля Турнеміра, який присвятив йому два твори, а з Утрехтським міським оркестром здійснював концертні виконання опер, зокрема «Пеллеаса і Мелізанди» Дебюссі, де партію Мелізанди виконувала Берта Серун.
Він був одним із піонерів автентичного виконання барокової музики, зокрема застосовував клавесин для басо контінуо. Після смерті Йогана Схондербека 1927 року очолив також Нідерландське бахівське товариство й першим виконав «Страсті за Матвієм» та «Страсті за Іоанном» Йоганна Себастьяна Баха повністю, без звичних скорочень. Першим у Нідерландах використав англійський текст у «Месії» Георга Фрідріха Генделя. Попри тяжку невиліковну хворобу, за дванадцять днів до смерті він підвівся з ліжка, щоб продиригувати абонементним концертом. Помер 23 листопада 1931 року в Білтговені. Утрехтський концертний комплекс ТіволіВреденбург зберігає бронзове погруддя Корнеліса роботи скульпторки Гра Рюб, відкрите 1956 року в тодішньому Тіволі.