Феліче Тоньї
Філіц Шарль Антоніус Феліче Тоньї — нідерландський скрипаль і педагог гри на скрипці. Народився 3 жовтня 1871 року в Зволле в родині Антона Альбертуса Фелікса Сімоніуса Тоньї, майстра парасольок і торговця смичковими інструментами, та Анни Марії Губертіни де Франс. Його дід Шарль де Франс зробив кар’єру у військовій музиці, а інший дід, Феліче Тоньї, походив зі швейцарського Біньяско та оселився у Зволле. У 1901 році Тоньї одружився з Марією Бертою Геленою Кречмар з Ессена.
Першим учителем скрипки Тоньї був Андре ван Рімсдейк, випускник Льєзької консерваторії. Згодом він навчався у Гейнсберга, Ріхтера, Л. Крамера, Христіана Тіммнера та Віллема Кеса. Наприкінці 1880-х років почав виступати на концертах; зокрема, в червні 1889 року грав у Меппелі разом із Якобусом Корнелісом ван Апелдорном. Рецензент характеризував його як досвідченого скрипаля з упевненою рукою, чистою інтонацією та витонченою технікою смичка.
У 1892–1917 роках Тоньї працював в оркестрі Концертгебау, змінивши Ісаака Троствейка. Спочатку він був першим скрипалем, а через два роки став керівником групи других скрипок і називав себе концертмейстером других скрипок. Також викладав у оркестровій школі Кеса. У 1894 році один раз виступив солістом з оркестром, ще за керівництва Кеса, а 1895 року застав перехід колективу до Віллема Менгельберга.
Як викладач Тоньї працював в Амстердамській музичній школі Товариства сприяння музичному мистецтву. У 1914 році його призначили головним викладачем скрипки, квартетної гри та методики викладання скрипки в Амстердамській консерваторії. Серед його учнів були Герард Будейн, Сем Дрезден, Ян Фелдергоф, Кор Кінт, Йоахім Рентген, Нап де Клейн і Леон Саметіні.
Тоньї створив методичні праці «Розвиток лівої руки», «Початковий розвиток техніки лівої руки», «Механіка подвійних нот на скрипці» та «Історичний розвиток мистецтва гри на скрипці й скрипкового майстрування». Певний час входив до правління Королівської нідерландської спілки музикантів. Останні роки жив із дружиною та сином на проспекті Юліани в Овервені. 31 жовтня 1929 року йому стало зле, коли він збирався сісти до трамвая на Привокзальній площі в Гарлемі; він помер від інфаркту в гарлемській ратуші та був похований на римо-католицькому кладовищі Овервена.