Франтішек Ондржичек
Франтішек Ондржичек — чеський скрипаль, педагог і композитор. Він був старшим братом скрипалів Карела та Еммануеля Ондржичеків.
Ондржичек народився 29 квітня 1857 року в Празі. Гри на скрипці навчався у свого батька Яна Ондржичека, потім — у Празькій консерваторії під керівництвом Антоніна Бенневіца (1873–1876), а згодом — у Паризькій консерваторії в Ламбера Жозефа Массара (1877–1879). Массар вплинув на формування його індивідуального стилю.
У 1879–1881 роках Ондржичек був солістом паризького оркестру Падлу, з яким гастролював у Лондоні та Брюсселі. Від 1882 року він виступав у багатьох країнах. У 1883 році в Празі вперше виконав концерт для скрипки Антоніна Дворжака. У 1884 році вперше побував у Росії.
У 1912–1919 роках Ондржичек очолював засновану ним Нову Віденську консерваторію, а в 1919–1922 роках викладав скрипку в Паризькій консерваторії. Серед його учнів був Карел Навратил. Ондржичек помер 12 квітня 1922 року в Мілані.
Ондржичека вважали найвизначнішим представником чеського скрипкового мистецтва поряд із Фердинандом Лаубом, Йозефом Славіком і Яном Кубеліком. Його виконавський стиль поєднував чисту інтонацію, емоційний розмах і ретельне художнє опрацювання.
Разом із диригентом С. Маттельманом він написав працю «Новий метод опанування майстерної техніки гри на скрипці на анатомо-фізіологічних засадах» (1909). Як композитор створював твори для скрипки й фортепіано, зокрема «Фантазію на теми опери Михайла Глінки “Іван Сусанін”» (1889), «Чеську рапсодію» (1906) та «Фантазію на теми опери Бедржиха Сметани “Продана наречена”». Він також написав каденції до скрипкових концертів Вольфганга Амадея Моцарта (№ 5, Ля мажор), Нікколо Паганіні (№ 1, Ре мажор) та Йоганнеса Брамса (Ре мажор).
У 1956 році в Празі відбувся міжнародний конкурс скрипалів імені Славіка та Ондржичека.