Австрійський оперний і симфонічний диригент та педагог Франц Шальк народився 27 травня 1863 року у Відні й помер 3 вересня 1931 року в Едласі, Райхенау-ан-дер-Ракс. Навчався у Віденській консерваторії: гармонії та контрапункту — в Антона Брукнера, гри на скрипці — у Йозефа Гельмесбергера, фортепіано — у Юліуса Епштейна. З дев’ятирічного віку співав у церковних хорах, а також опанував палітурне, столярне й шевське ремесла.
Від 1888 року працював капельмейстером у Райхенберзі, у 1890–1895 роках — в оперному театрі Граца, а в 1895–1898 роках — у Національному театрі в Празі. Диригував оперними виставами в Лондоні, Нью-Йорку та Берліні; у Королівській опері Берліна працював у 1898–1901 роках. Від 1900 року, на запрошення Густава Малера, співпрацював із Віденською придворною оперою, де дебютував на 350-й виставі «Лоенгріна» Ріхарда Вагнера. Після відставки Ганса Ріхтера став першим диригентом театру.
У 1918 році Шальк очолив театр, який згодом став називатися Віденською державною оперою. У 1919–1924 роках він ділив посаду директора з Ріхардом Штраусом, а після відставки Штрауса керував оперою одноосібно до 1929 року. У 1904–1921 роках очолював Товариство друзів музики у Відні, а в 1909–1919 роках викладав диригування у Віденській консерваторії.
Під керівництвом Шалька у Віденській опері поставили «Палестрину» Ганса Пфіцнера, «Мертве місто» Еріха Вольфганга Корнгольда та опери Ріхарда Штрауса, зокрема вперше виконали «Жінку без тіні». Шальк диригував прем’єрою П’ятої симфонії Брукнера й пропагував його музику. Від 1917 року він працював над створенням регулярного Зальцбурзького фестивалю, а 1921 року диригував там постановкою опери «Викрадення із сералю». У 1963 році Віденський філармонічний оркестр заснував на його честь медаль Франца Шалька, якою відзначають особливі заслуги перед оркестром.