Франц Шрекер
Франц Шрекер — австрійський і німецький композитор та лібретист. Він народився 23 березня 1878 року в Монако в родині придворного фотографа Ігнаца Шрекера та Елеонори фон Клоссман. Після смерті батька 1888 року його мати оселилася у Відні.
У 1892 році Шрекер вступив до Віденської консерваторії, де спочатку навчався гри на скрипці у Зиґмунда Бахриха й Арнольда Розе, а згодом перейшов до класу композиції Роберта Фукса. Консерваторію він закінчив 1900 року. 1901 року його «Інтермецо» для струнних здобуло перемогу на віденському конкурсі композиторів.
У 1907–1920 роках Шрекер керував заснованим ним Філармонічним хором. У 1913 році хор узяв участь у першому виконанні «Пісень Ґурре» Арнольда Шенберґа, якими диригував Шрекер. Прем’єра опери «Далекий дзвін» у Франкфурті-на-Майні 1912 року принесла композиторові широку славу. Від того ж року він викладав композицію у Віденській академії музики, а в 1920–1932 роках був директором Берлінської вищої школи музики та керував там класом композиції. У 1932–1933 роках очолював магістерський клас Прусської академії мистецтв.
У 1920-х роках Шрекера вважали одним із провідних німецьких оперних композиторів. Його музика поєднує романтичний стиль з експресіоністськими елементами; для неї характерні різкі гармонічні відхилення. За винятком двох опер, він сам писав лібрето до своїх великих сценічних творів. Серед його опер — «Позначені», «Скарбошукач», «Співучий диявол» і «Гентський коваль»; він також створив оркестрові, камерні та вокальні твори. Шрекер помер у Берліні 1934 року від інфаркту після інсульту. Відродження його музики почалося наприкінці 1970-х років, а його опери згодом ставили в Берліні, Відні, Зальцбурзі, Кілі та Кемніці.