Галина Федорова — радянська і російська піаністка, музична педагогиня, заслужена артистка РРФСР, професорка Санкт-Петербурзької консерваторії імені М. А. Римського-Корсакова. Народилася 24 грудня 1925 року в Ленінграді, померла 17 серпня 2024 року в Санкт-Петербурзі.
Навчалася у Середній спеціальній музичній школі при Ленінградській консерваторії у Л. Ф. Лінде, Л. В. Миколаєва та С. І. Савшинського. У 1948 році закінчила консерваторію, де спочатку навчалася у С. І. Савшинського, а потім у П. А. Серебрякова. У 1952 році закінчила аспірантуру у класі П. А. Серебрякова.
Від 1952 року і до кінця життя була артисткою Ленінградської філармонії. Одночасно викладала у Ленінградській консерваторії, де вела клас спеціального фортепіано; з 1982 року — професорка.
Її виконавство вирізнялося серйозністю інтерпретаційних намірів, вимогливим смаком і неабиякою майстерністю. У великому репертуарі піаністки були твори Йоганна Себастьяна Баха, Вольфганга Амадея Моцарта, Фридерика Шопена, Ференца Ліста, Йоганнеса Брамса та Людвіга ван Бетховена. Особливе місце у її концертних програмах посідала російська фортепіанна класика — твори Михайла Глінки, Мілія Балакірєва, Петра Чайковського, Антона Рубінштейна, Сергія Рахманінова та Олександра Глазунова.
Серед її відзнак — третя премія на конкурсі піаністів у межах Першого Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Празі в 1947 році, друга премія на Першому Міжнародному конкурсі імені Баха в Лейпцигу в 1950 році, а також почесне звання заслуженої артистки РРФСР, присвоєне у 1981 році. Олександр Гольденвейзер характеризував Галину Федорову як талановиту піаністку зі сформованою, вдумливою і тонкою манерою гри.