Джордже Енеску
Джордже Енеску — румунський композитор, скрипаль, диригент і педагог. Він народився 19 серпня 1881 року в селі Лівень. Музику почав писати у п’ять років, а семирічним вступив до Віденської консерваторії, яку закінчив зі срібною медаллю. У Відні виступав із концертами.
У 1895 році Енеску переїхав до Парижа й навчався у Жуля Массне, Мартена Марсіка та Габріеля Форе; серед його однокурсників був Гі Ропарц. У 1923 році дебютував у Нью-Йорку як диригент. У 1920–1930-х роках жив у Бухаресті й Парижі, а після 1946 року — в Парижі. Він активно концертував як скрипаль і диригент у Європі та США. У 1932 році його обрали дійсним членом Румунської академії.
Енеску виступав разом із Белою Бартоком, Еженом Ізаї, Кларою Гаскіл, Пабло Казальсом, Давидом Ойстрахом і Гіомар Новаес. Серед його учнів були скрипалі Ієгуді Менухін, Артюр Грюмйо, Жинетт Неве, Крістіан Ферра та Леон Суружон.
Творчий доробок Енеску охоплює симфонії, фортепіанні та струнні квартети, скрипкові й віолончельні сонати, а також вокальні твори на вірші французьких символістів. Завершених творів із номерами опусів у нього небагато — 33; чимало композицій, зокрема дві симфонії, залишилися незакінченими. У його музиці поєдналися впливи європейського романтизму, нововіденської школи, неокласицизму й необароко. Важливим джерелом натхнення був румунський фольклор, до якого звертаються, зокрема, дві «Румунські рапсодії» (1901 і 1902). Серед його творів також опера «Едіп», над якою він працював у 1910–1931 роках.