Євгенія Умінська — польська скрипалька, концертмейстерка та музична педагогиня. Народилася 4 жовтня 1910 року у Варшаві. Гри на скрипці навчалася від п’ятирічного віку у Г. Яблонської та М. Міхаловича.
Умінська здобувала освіту у Варшавській консерваторії в класі Юзефа Яжембського, згодом навчалася у Празькій консерваторії в Отакара Шевчика та в Парижі у Джордже Енеску. Від 1927 року багато гастролювала Європою. На початку 1930-х років грала в оркестрі, пізніше була солісткою Польського радіо й філармонії, а також очолювала струнний квартет у Варшаві.
Скрипалька активно популяризувала творчість Кароля Шимановського, який іноді акомпанував їй. Наприкінці 1930-х та наприкінці 1940-х років вона виступала у містах Радянського Союзу. Під час Другої світової війни перебувала в окупованій Варшаві й брала участь у підпільних концертах як перша скрипка квартету, де також грали Казімеж Вілкомирський, Роман Падлевський і Генрік Тжонек.
Після війни Умінська продовжувала концертну діяльність. Особливе визнання здобули її виступи в дуеті зі скрипалькою Іреною Дубіською. Для цього ансамблю Міхал Спісак написав Сюїту для двох скрипок, а Умінській також присвятив Сонату для скрипки та фортепіано.
Від 1945 року була професоркою Краківської консерваторії, а у 1964—1966 роках обіймала посаду її ректорки. Серед її учнів були К. Данчовська та В. Квасний; певний час у неї також навчалася В. Вілкомирська.
Серед важливих записів Умінської — перший запис «Міфів» Шимановського 1938 року разом із піаністом Зигмунтом Диґатом, а також запис Першого концерту Шимановського 1948 року під орудою диригента Гжегожа Фітельберга. Померла 20 листопада 1980 року в Кракові та була похована на Раковицькому цвинтарі. У 2005 році в Познані відбувся перший Загальнопольський конкурс молодих скрипалів імені Євгенії Умінської.