Георгі Мінчев — болгарський композитор, народився 29 січня 1939 року в Софії. Його батько, оперний співак Любен Мінчев, жив у 1904–1959 роках. Мінчев здобув освіту в Болгарській консерваторії: композицію вивчав у Марина Големінова, фортепіано — у Люби Обретенової та Богомила Стиршенова.
У 1968–1970 роках він продовжив навчання в Московській консерваторії під керівництвом Родиона Щедріна й Арама Хачатуряна. 1972 року брав уроки в Паризькій консерваторії в Олів’є Мессіана.
Від 1961 року Мінчев працював на Болгарському радіо, а 1986 року очолив фірму «Балкантон». У 1980 році став секретарем правління Спілки болгарських композиторів, а 1984-го — її заступником голови. Він писав музику до кінофільмів і обробляв народні пісні.
Серед його творів — ораторія «Староболгарська хроніка» (1971), три поеми для мецо-сопрано й симфонічного оркестру (1973), «Концертна музика» для симфонічного оркестру (1976), концерт для фортепіано з оркестром (1979), «Симфонічний пролог» (1981), вокальний цикл «Фрески» та «Сонограми» для фортепіано (обидва — 1984). Він також написав балет «451 градус за Фаренгейтом» (1993) за романом Рея Бредбері.
1980 року Мінчеву присвоїли звання заслуженого артиста Народної Республіки Болгарія. 1984 року він отримав Димитровську премію.