Гідон Кремер — радянський, латвійський, пізніше німецький скрипаль і диригент, засновник камерного оркестру «Кремерата Балтика», а також автор кількох книжок. Народився 27 лютого 1947 року в Ризі в родині скрипалів.
Його батько Маркус Кремер був скрипалем, мав єврейське походження, пережив Голокост і був в’язнем Ризького гетто. Мати, Маріанна Кремер, походила зі шведсько-німецької та єврейської родини. Дід, Карл Брюкнер, був скрипалем, музикознавцем і музичним педагогом; через переслідування родина була змушена емігрувати з Німеччини до Естонії, а під час війни евакуюватися до Алма-Ати. У 1945 році вони оселилися в Ризі, де того ж року побралися батьки музиканта.
Грати на скрипці Гідон Кремер почав у чотирирічному віці під керівництвом батька і діда. Навчався у Ризькій музичній школі імені Еміля Дарзіня, а 1969 року закінчив Московську консерваторію у класі скрипки Давида Ойстраха. Виступає з 1965 року.
Після закінчення консерваторії він успішно брав участь у міжнародних конкурсах. У 1969 році здобув першу премію на Міжнародному конкурсі скрипалів імені Паганіні в Генуї та другу премію на Монреальському міжнародному конкурсі виконавців. У 1970 році став переможцем конкурсу імені Чайковського серед скрипалів. Протягом тривалого часу грав на скрипках Страдіварі та Гварнері, а в останні роки — на інструменті Аматі 1641 року.
У 1980 році Кремер емігрував із СРСР до ФРН. У 1981 році заснував фестиваль камерної музики в австрійському Локкенгаузі й залишався його незмінним керівником до 2011 року. У 1997 році він створив камерний оркестр «Кремерата Балтика», до складу якого увійшли молоді виконавці з Латвії, Литви, Естонії та України. У 2013 році став організатором концерту «Росії з любов’ю» в Берліні на знак солідарності з жертвами насильства та порушень прав людини в Росії. У 2018 році започаткував міжмистецький проєкт «Віч-на-віч зі світлинами», поєднавши музику Мечислава Вайнберга з роботами литовського фотографа Антанаса Суткуса.
У творчості Гідон Кремер звертається як до класичного, так і до сучасного репертуару. Він співпрацював із такими композиторами, як Астор П’яццолла, Філіп Ґласс, Альфред Шнітке, Георг Пелецис, Леонід Десятников, Олександр Раскатов, Олександр Вустін, Лера Авербах, Петеріс Васкс, Арво Пярт, Вікторія Польова, Роберто Карневале, Джон Кулідж Адамс і Гія Канчелі. Також він активно популяризував музику Мойсея Вайнберга.
Кремер є автором кількох книжок, серед яких «Скалки дитинства», «Народний артист», «Обертони» та «Зізнання міражиста». Серед його відзнак — премія «Греммі», Державна премія Російської Федерації, Велика музична нагорода Латвії, премія Ернста фон Сіменса, Імператорська премія та численні державні ордени й міжнародні мистецькі нагороди.
Connections
This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.