Григорій Львович Головінський (також Лібер-Вольфович; 1923–2002) — радянський і російський музикознавець і композитор, доктор мистецтвознавства. Народився 18 лютого 1923 року в Житомирі.
1951 року закінчив теоретико-композиторський факультет Московської консерваторії, а згодом — аспірантуру цього закладу під керівництвом В. А. Цуккермана. Від 1945 року викладав музичну літературу в музичній школі. У 1955–1958 роках викладав аналіз у Центральній музичній школі, а в 1955–1960 та 1964–1971 роках — теоретичні предмети в Музичному училищі імені М. М. Іпполітова-Іванова. У 1957–1967 роках був заступником голови комісії музичної критики Спілки композиторів СРСР; від 1967 року працював науковим співробітником Інституту історії мистецтв.
1968 року захистив кандидатську дисертацію про камерну інструментальну творчість Олександра Бородіна. Написав книжки «Князь Ігор» О. Бородіна (1950; друге видання — 1962, третє — 1980) і «Камерні ансамблі Бородіна» (1972), а також праці про форму рондо: «Рондо» (1961; друге видання — 1963) та «Куплетна, варіаційна форма і форма рондо» (1962). Публікував статті про творчість Бородіна, Петра Чайковського й Родіона Щедріна в журналах «Радянська музика» та «Музичне життя».
Згодом досліджував соціологію музики та фольклорні корені музичної творчості. 1981 року видав збірку статей «Композитор і фольклор: з досвіду майстрів XIX–XX століть», а 1994-го — монографію «Мусоргський і фольклор». Також упорядкував збірник наукових праць «М. П. Мусоргський і музика XX століття» (1990). 1965 року разом із Г. С. Фрідом і В. І. Заком заснував Московський молодіжний музичний клуб при Будинку композиторів. 1985 року захистив докторську дисертацію в Інституті мистецтвознавства Академії наук СРСР. Помер 20 вересня 2002 року в Москві. 2005 року посмертно вийшла книжка «Статті. Спогади».