Ганс Еггебрехт

Ганс Генріх Еггебрехт — німецький музикознавець, теоретик музики, лексикограф і педагог. Він народився 5 січня 1919 року в Дрездені. У 1945–1948 роках навчався у Ріхарда Мюнніха, Ганса Йоахіма Мозера та Макса Шнайдера у Веймарі, Берліні й Єні. 1949 року в Єнському університеті захистив докторську дисертацію про Мельхіора Вульпіуса.

Від 1951 року Еггебрехт викладав музикознавчі дисципліни у Фрайбурзькому університеті. 1961 року став професором і деканом музичного факультету. У 1956–1957 роках очолював кафедру музикознавства Гейдельберзького університету. 1955 року у Фрайбурзі захистив другу дисертацію, присвячену музичній термінології.

Від 1964 року він був головним редактором журналу «Архів музикознавства». Після смерті Вілібальда Гурлітта редагував предметний том 12-го видання «Музичного словника» Рімана, суттєво переробивши розділ із теорії музики. У 1972–1999 роках керував підготовкою «Довідника музичних термінів». Багато років співпрацював із Карлом Дальгаузом; разом вони написали книжку «Що таке музика?». 1995 року Еггебрехт став почесним доктором Університету Масарика.

Його наукові інтереси охоплювали музичну термінологію й естетику, зв’язок музики та слова, історію і теорію західноєвропейської музики Середньовіччя, німецьку музику доби бароко, зокрема творчість Генріха Шюца, а також історію органобудування й органної музики. Серед його книжок — праці про Генріха Шюца, музику Густава Малера, «Мистецтво фуги» Баха та історію музики Заходу від Середньовіччя до сучасності. Його книжки й статті перекладено багатьма європейськими мовами. Еггебрехт помер 30 серпня 1999 року у Фрайбурзі-ім-Брайсгау.