Ганс Пфіцнер
Ганс Еріх Пфіцнер — німецький композитор, диригент, музичний педагог, оперний режисер і професор. Народився 5 травня 1869 року в Москві в музичній родині: його батько був скрипалем московського оперного театру, а від 1872 року — першим скрипалем міського театру у Франкфурті-на-Майні.
У 1886—1890 роках Пфіцнер навчався у Франкфуртській консерваторії доктора Гоха: гри на фортепіано у Джеймса Кваста, композиції — в Івана Кнорра. У 1892—1893 роках викладав фортепіано й теорію музики в консерваторії Кобленца, а також безоплатно диригував у міському театрі Майнца. Там 1895 року відбулася прем’єра його першої опери «Бідний Генріх».
Від 1897 року працював у Берліні викладачем композиції та диригування в консерваторії Штерна. У 1903 році став першим капельмейстером берлінського Театру Вестенса. 1905 року у Віденській придворній опері під орудою Густава Малера поставили його другу оперу «Троянда з любовного саду». У 1908 році він очолив міську консерваторію та симфонічний оркестр Страсбурга, а від 1910 року також був музичним керівником Страсбурзької опери.
У 1909—1915 роках Пфіцнер створив свій головний твір — музичну драму «Палестрина» на власне лібрето. Її прем’єра відбулася 1917 року в Мюнхенській придворній опері під диригуванням Бруно Вальтера. Після завершення Першої світової війни він повернувся до Німеччини. У 1920—1929 роках вів майстер-клас композиції в Прусській академії мистецтв у Берліні, а в 1930—1934 роках викладав у Мюнхені. Надалі не мав постійної посади й працював як диригент, оперний постановник та піаніст.
Серед його творів — концерти для віолончелі, фортепіано й скрипки з оркестром, симфонії, камерні ансамблі, хорові композиції та театральна музика. До важливих великих вокально-симфонічних полотен належать романтична кантата «Про німецьку душу» та кантата «Первісні слова. Орфічні». Його музика належить до пізнього романтизму. Серед відомих учнів композитора — Сем Дрезден, Отто Клемперер, Шарль Мюнш і Карл Орф.
1899 року Пфіцнер одружився з Мімі Кваст, дочкою свого викладача фортепіано; у подружжя було четверо дітей. Після смерті Мімі 1926 року він 1939 року одружився з Малі Штолль. У жовтні 1948 року композитор переніс інсульт, а в лютому 1949 року був присутній на репетиціях першої післявоєнної віденської постановки «Палестрини». Помер 22 травня 1949 року в Зальцбурзі. Похований на Центральному цвинтарі Відня в почесній могилі.