Ованес Аракелович (Іоаннес Романович) Налбандян — російський і радянський скрипаль та музичний педагог. Народився 1871 року в Сімферополі в незаможній вірменській родині; його батько володів крамницею з продажу фарб. Грати на скрипці почав у дев’ятирічному віці, а від одинадцяти років уже концертував у багатьох містах півдня Російської імперії. Зокрема, виступав у будинку Івана Айвазовського в Криму.
1886 року вступив до Санкт-Петербурзької консерваторії в клас Леопольда Ауера, яку закінчив 1894 року зі званням лауреата. Надалі вдосконалював виконавську майстерність у Берліні під керівництвом Йозефа Йоахіма та здобув схвальні відгуки. Його виконавський рівень високо оцінював Пабло Сарасате. Певний час викладав у музичній школі Гжицького в Ризі, де його асистентом був Яків Магазинер.
Після повернення активно концертував, виступав на доброчинних заходах і щороку давав один або два сольні концерти в Малому залі Санкт-Петербурзької філармонії. Від 1895 року був асистентом Леопольда Ауера в Санкт-Петербурзькій консерваторії, а з 1908 року — професором; викладав до кінця життя. Серед його учнів були Міша Ельман, Єфрем Цимбаліст, Ілля Лукашевський, Юрій Янкелевич, Цецилія Ганзен і Роман Матсов.
Найвизначнішим учнем Налбандяна став Яша Хейфец, перший консерваторський наставник якого навчав його протягом півтора року в 1910–1911 роках, до переходу скрипаля безпосередньо до Ауера. Налбандян підтримав родину Хейфеца та безоплатно займався з ним. Пізніше працював у Ленінградській консерваторії й продовжував концертну діяльність. 1926 року отримав звання заслуженого артиста РРФСР, а 1937 року — заслуженого діяча мистецтв РРФСР. Помер 1942 року в Ташкенті.