Ігор Лазько — радянський і французький піаніст, музичний педагог. Народився 1949 року в Ленінграді в родині музикантів. Перші навички гри на фортепіано здобув у класі С. Ляховицької.
У чотирнадцять років став лауреатом Міжнародного конкурсу імені Й. С. Баха в Лейпцигу. Закінчив Середню спеціальну музичну школу при Ленінградській консерваторії у класі професора П. Серебрякова, а згодом — Московську консерваторію у класі професора Я. Зака.
Лазько багато концертував у різних країнах світу. У 1981 році він став лауреатом Міжнародного конкурсу сучасної музики в Сен-Жермен-ан-Ле, а 1985 року представив монографічну програму з творів Й. С. Баха на фестивалі «Musique comme BACH» у Нантеррі.
До 1992 року був професором Белградської музичної академії та брав участь у музичних фестивалях у Югославії, зокрема в Белграді, Дубровнику, Опатії та Загребі. Згодом став професором Російської консерваторії імені О. Скрябіна та «Schola Cantorum» у Парижі.
У Франції Ігор Лазько виступив засновником і організатором міжнародних конкурсів піаністів імені Миколи Рубінштейна, імені Олександра Скрябіна, а також Міжнародного конкурсу імені О. К. Глазунова для скрипалів, альтистів і віолончелістів.
У дискографії музиканта — понад п'ятнадцять компакт-дисків із записами сольних виступів і камерного музикування. Першим його записом стали двоголосні інвенції Й. С. Баха, видані фірмою «Мелодія» 1966 року на вініловій платівці. Серед пізніших альбомів — «Золотий репертуар віолончелістів», записаний разом із його батьком, віолончелістом О. О. Лазьком.