Ірина Васильєва — російська оперна співачка, лауреатка міжнародних конкурсів і солістка опери Маріїнського театру. Вона народилася 1970 року в Душанбе.
У 1988 році Васильєва закінчила в Душанбе десятирічну школу за класом фортепіано й вступила до Санкт-Петербурзької консерваторії. У 1993 році вона з відзнакою завершила навчання за класом композиції професора С. М. Слонимського. Наступного року вступила до консерваторії на вокальний факультет, де навчалася у класі доцентки В. В. Максимової, а 1999 року закінчила навчання у класі заслуженої артистки Російської Федерації Е. К. Перласової (Веркович). Після цього навчалася в Академії молодих співаків Маріїнського театру. З 2005 року — солістка опери цього театру.
Васильєва здобула диплом на I Міжнародному конкурсі Олени Образцової в Санкт-Петербурзі 1999 року та стала лауреаткою конкурсу у Вероні за виконання партій в опері «Пікова дама» того ж року. У 2000 році отримала спеціальний диплом і приз за найкраще виконання твору композитора XX століття на IV Міжнародному конкурсі молодих оперних співаків імені М. А. Римського-Корсакова. 2004 року здобула першу премію V Міжнародного конкурсу російського романсу імені Ізабелли Юр’євої в Таллінні.
У Маріїнському театрі та на концертній сцені виконувала партії Вельгунди в опері Ваґнера «Золото Рейну», Параші в «Маврі» Стравінського, Мюзетти в «Богемі» Пуччіні, Корінни в «Подорожі до Реймса» Россіні, Русалки в однойменній опері Дворжака, Гувернантки в «Повороті гвинта» Бріттена, Аліси Форд у «Фальстафі» та Жриці в «Аїді» Верді, Єнуфи в однойменній опері Яначека, Хризотеміди в «Електрі» Ріхарда Штрауса й Ярославни в «Князі Ігорі» Бородіна. Серед її партій також Емілія Марті в «Засобі Макропулоса» Яначека. Вона співала сольні сопранові партії у творах Верді, Бетховена, Генделя, Малера та Моцарта.
Співачка виступала в Росії та за кордоном, зокрема гастролювала у США, Фінляндії, Японії, Німеччині й Англії. Вона співала в театрі Шатле в Парижі, Новій ізраїльській опері в Тель-Авіві та Барбікан-холі в Лондоні. У вересні 2000 року разом із Пласідо Домінго виконала другий акт опери Ваґнера «Парсіфаль» на концерті в павільйоні Дороті в Лос-Анджелесі, а 2006 року виступила із сольним концертом у студії Ґленна Ґульда в Торонто. Серед диригентів, з якими вона співпрацювала, — Валерій Гергієв, Олександр Канторов, Євген Бушков, Юрій Башмет, Ґері Бертини, Крістоф Валандер, Даніель Рустіоні, Еса-Пекка Салонен і Ґінтас Ґлінка.
Її камерний репертуар охоплює старовинні італійські арії, арії з кантат Йоганна Себастьяна Баха, цикл Ріхарда Штрауса «Чотири останні пісні», вокальну музику західноєвропейських романтиків, зокрема Гуґо Вольфа, Роберта Шумана, Франца Шуберта, Альбана Берґа й Едварда Ґріґа, а також романси та пісні Петра Чайковського, романси Сергія Рахманінова, російські романси XIX–XX століть і сучасну вокальну музику.
Васильєва також працювала музичною режисеркою: поставила оперу Дж. Рісторі «Аріадна», прем’єра якої відбулася у фортеці Біп та Академічній капелі. З 2016 року вона займається з молодими вокалістами; серед її учнів є лауреати міжнародних конкурсів. Васильєва входить до журі вокальних конкурсів, зокрема «Академії» та «Царськосільського».