Радянський піаніст, композитор і музичний педагог Ісаак Михновський народився 17 квітня 1914 року у Смоленську. Від чотирирічного віку навчався музики під керівництвом Євгенії Гуревич-Ейгес, а у дев’ять років почав виступати публічно. Через рік переїхав до Москви, де навчався у музичному технікумі імені Мусоргського та школі Гнесіних.
У 1930 році Михновський вступив до Московської консерваторії: спершу навчався у класі Лева Оборіна, згодом — Костянтина Ігумнова. Його дипломною роботою стало перше в СРСР виконання «Рапсодії на тему Паганіні» Сергія Рахманінова. Також він удосконалював майстерність у Школі вищої виконавської майстерності.
У 1938 році Михновський здобув першу премію на Першому всесоюзному конкурсі піаністів у Москві. Наступного року він узяв участь у брюссельському конкурсі королеви Єлизавети разом із групою молодих музикантів, до якої входили Еміль Гілельс, Яків Флієр і Павло Серебряков. Михновський виступав із сольними та симфонічними концертами у великих містах, зокрема під орудою Євгена Мравінського, Курта Зандерлінга, Миколи Рабіновича й Натана Рахліна. Паралельно викладав у Московській консерваторії, де отримав звання доцента.
У 1946–1948 роках він створив цикл транскрипцій романсів російських композиторів і фантазій на теми опер Петра Чайковського, Михайла Глінки, Антона Рубінштейна, Олександра Даргомижського та Миколи Римського-Корсакова. Ці твори схвально оцінювали Мстислав Ростропович, Дмитро Кабалевський, Лев Оборін і Рейнгольд Глієр. До композиторського доробку Михновського також належать сонати для фортепіано, віолончелі та фагота, 12 прелюдій, фортепіанні балади й ескізи, а також каденції до концертів Моцарта й Бетховена.
Від 1960 року Михновський викладав у Музично-педагогічному інституті імені Гнесіних, де згодом став професором і вів класи фортепіано та камерного ансамблю. Він помер 18 лютого 1978 року в Москві й був похований на Введенському кладовищі.