Жак Тібо (1880–1953) — французький скрипаль і педагог. Перші уроки гри на скрипці він брав у батька, скрипаля Жоржа Тібо. У восьмирічному віці вперше виступив перед публікою в Бордо. Тринадцятирічним вступив до Паризької консерваторії, де навчався в класі Мартена Марсіка; через три роки закінчив її з відзнакою. За деякими відомостями, також брав уроки в Хосе Уайта.
Певний час Тібо заробляв на життя грою в ресторанах. Там його почув скрипаль і меценат Едуар Колон, який запросив музиканта до своїх «Концертів Колона». У 1898–1899 роках Тібо виступив на них 54 рази й здобув широку популярність. Згодом він гастролював Європою, часто виступав у Великій Британії, а 1903 року дебютував у США. Після перерви в концертній діяльності відновив виступи у 1920-х роках.
Окрім сольного репертуару, Тібо виконував камерну музику: спочатку грав у тріо з двома братами, а з середини 1920-х років — із Пабло Казальсом і Альфредом Корто. Ансамбль здобув міжнародну популярність, особливо завдяки концертам у першій половині 1930-х років. Запис тріо Шуберта сі-бемоль мажор вважають одним із найкращих тлумачень цього твору. Виконання Тібо вирізнялося чистим звучанням, віртуозною технікою та виразністю; особливо відомим він став завдяки інтерпретаціям музики Моцарта й французьких композиторів-романтиків. Ежен Ізаї присвятив йому Другу сонату для скрипки.
1943 року Тібо разом із Маргаритою Лонг заснував Міжнародний конкурс піаністів і скрипалів. Він продовжував викладати в Нормальній школі музики в Парижі та виступати у Франції й за кордоном. Тібо загинув 1 вересня 1953 року в авіакатастрофі над Французькими Альпами під час перельоту на концерт до Азії. На його честь названо консерваторію в Бордо.