Йозеф Алоїз Кріпс — австрійський диригент і скрипаль. Він навчався у Євсебія Мандичевського та Фелікса Вайнгартнера. У 1921 році став асистентом Вайнгартнера у Віденській народній опері.
Кріпс працював диригентом у різних оркестрах, а в 1926–1933 роках був музичним директором у Карлсруе. 1933 року повернувся до Відня як постійний диригент і став професором Віденської академії. У 1938 році був змушений залишити Австрію та переїхав до Белграда, де певний час працював із місцевими симфонічним оркестром і оперою. До кінця війни працював на харчовій фабриці.
Після 1945 року Кріпс знову розгорнув диригентську діяльність. Він першим після війни диригував Віденським філармонічним оркестром і очолив перший повоєнний Зальцбурзький фестиваль. Також керував Новорічним концертом у Віденському музичному товаристві, запровадивши «Марш Радецького» як його сталий фінал.
На початку 1950-х років очолював Нідерландську оперу, зокрема диригував постановкою «Дон Жуана», а під час Голландського фестивалю виступав із Королівським оркестром Консертгебау. У 1950–1954 роках був диригентом Лондонського симфонічного оркестру, згодом очолював симфонічні оркестри Баффало та Сан-Франциско. У 1970 році став диригентом Німецької опери в Берліні.
Серед записів Кріпса — усі симфонії Бетховена з Лондонським симфонічним оркестром, п’ять фортепіанних концертів Бетховена з Артуром Рубінштейном, а також опери Моцарта «Дон Жуан» і «Викрадення із сералю» з Віденським філармонічним оркестром. Із Королівським оркестром Консертгебау він записав пізні симфонії Моцарта. Похований на цвинтарі Нойштіфтер у Нойштіфті-ам-Вальде; 1988 року його ім’ям назвали віденську вулицю Кріпсгассе.