Клаус Губер — швейцарський скрипаль, композитор, диригент і музичний педагог. Народився 30 листопада 1924 року в Берні, помер 2 жовтня 2017 року в Перуджі.
У 1947–1949 роках вивчав гру на скрипці в Цюрихській консерваторії, а до 1955 року там само опановував теорію музики й композицію у Штефі Гаєр і Віллі Буркгарда. У 1955–1956 роках навчався в Берліні у Бориса Блахера.
Міжнародне визнання Губер здобув 1959 року, коли на фестивалі Міжнародного товариства сучасної музики в Римі виконали його камерну кантату «Звернення ангела до душі». Серед його творів — ораторія «Солілохії», оркестрова композиція «Тенебре», опера «У раю, або Старий з гори», струнне тріо «Плуг поета» та опера «Чорнозем». На його творчість вплинули Антон Веберн і серіалізм, а згодом — арабська музика.
Губер викладав гру на скрипці в Цюрихській консерваторії, історію музики в Люцернській консерваторії, а теорію, композицію та інструментування — у Базельській музичній академії. У 1969 році заснував міжнародний композиторський семінар у Босвілі. У 1973–1990 роках керував відділенням композиції Фрайбурзької вищої школи музики; від 1990 року викладав у різних закладах як запрошений професор. Серед його учнів були Браян Ферніхоу, Кая Сааріахо, Вольфганг Рім і Тосіо Хосокава. Останні 30 років життя він переважно мешкав в італійському Панікале, час від часу перебуваючи в Бремені.
Губер отримав Художню премію Базеля, премію імені Райнхольда Шнайдера, премію за європейську церковну музику та премію Ернста фон Сіменса. У 2009 році йому присвоїли звання почесного доктора Лейпцизької вищої школи музики і театру; він також був почесним доктором Страсбурзького університету.