Леонід Фейгін

Леонід Веніамінович Фейгін, ім'я при народженні — Лазар, — радянський композитор, скрипаль, диригент і аранжувальник. Він народився в Бобруйську в родині лікаря. Музичні здібності виявив ще в ранньому дитинстві. Був родичем Віри Набокової-Слонім, дружини письменника Володимира Набокова.

Після переїзду до Підмосков'я у 1929 році навчався гри на скрипці в музичній школі технікуму при Московській консерваторії. У 1938 році перейшов до Центральної музичної школи, де навчався спочатку у класі Л. І. Фіделевої-Коссодо, а згодом у Давида Ойстраха. У 1941 році був переведений на перший курс Московської консерваторії до класу Ойстраха і закінчив консерваторію у 1947 році. Також був учнем Миколи Мясковського та Віссаріона Шебаліна з композиції.

Під час війни виступав у складі бригади артистів на кораблях Північного флоту. З 1943 року давав сольні концерти, що проходили з великим успіхом. Його великий репертуар охоплював твори російської та зарубіжної музики. Як соліст Московської філармонії він виступав у багатьох містах СРСР, а також гастролював за кордоном — в Австрії, Німецькій Демократичній Республіці, Угорщині, Румунії та Албанії. Грав в ансамблі зі своєю дружиною, піаністкою Галиною Максимовою. Концертну діяльність завершив у 1957 році.

Фейгін вважався значним представником російської скрипкової школи. У його виконавській манері поєднувалися бездоганна техніка та чудовий, потужний звук, а головною рисою було глибоке, композиторське проникнення у виконуваний твір. Із 1953 року він був членом Спілки композиторів СРСР.

Як композитор Фейгін продовжував традицію російської музики московської школи. Критики відзначали виразність його мелодичної мови, свіжість і точність гармонії. Якщо в ранніх творах відчувався певний вплив Сергія Прокоф'єва, зокрема переважання гомофонії, то починаючи з 1970-х років у його музиці домінувала лінеарно-поліфонічна стихія.

Його спадщина охоплює майже всі жанри. Серед творів — опера «Сестра Беатриса» за Морісом Метерлінком, балети «Зоряна фантазія», «Дон Жуан», «Сорок дівчат» і «Фауст», три симфонії, концерти для скрипки, труби, двох скрипок і струнного оркестру, чотири квартети, дві сонати для скрипки і фортепіано, п'єси для різних інструментів, вокальні твори, музика до театральних вистав і кінофільмів. Частина сценічних творів була поставлена в Москві й Ташкенті, а копії деяких неопублікованих партитур зберігаються в архіві Бременського університету.

Фейгін був визнаним знавцем симфонічного оркестру. Він оркестрував понад 300 творів російських і зарубіжних композиторів. До його великих робіт належать нові інструментовки «Реквієму» Моцарта, опери Джузеппе Верді «Битва при Леньяно», опери Жоржа Бізе «Дон Прокопіо», оперети Франца фон Зуппе «Донья Жуаніта», балету Людвіга Мінкуса «Дон Кіхот» та інших творів. У 1963 році в Московському музичному театрі імені Станіславського і Немировича-Данченка був поставлений балет «Снігуронька» на музику Петра Чайковського в музичній редакції та інструментовці Фейгіна; ця постановка трималася на сцені майже сорок років. У 1999 році композитор завершив нову оркестровку опери Г. Я. Хірбю «Нарспі». Він також оркестрував державні гімни Чуваської Республіки, Анголи й Тунісу.

Його еміграція до Англії була незвичною. Завдяки клопотанням Віри Набокової Фейгін із дружиною зміг виїхати з СРСР. На початку перебудови Маргарет Тетчер привезла до Москви на зустріч із Михайлом Горбачовим невеликий список відмовників, яких хотіла забрати до Англії. Перший час у Великій Британії Фейгін і його дружина були прихильно прийняті королевою, Єгуді Менухіним і музичними колами, виступали з камерним репертуаром, а деякі його твори вдалося видати. Згодом інтерес до подружжя згас. Архів Фейгіна зберігається у Британській бібліотеці та в Бременському університеті.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.