Леонід Крейцер
Леонід Крейцер — російський і німецький піаніст та музичний педагог. Народився 13 березня 1884 року в Санкт-Петербурзі в заможній єврейській родині. Його батько Давид Крейцер був юристом, купцем другої гільдії та діячем промислових товариств.
У 1894–1901 роках навчався на гімназійному відділенні Петришуле, після чого вступив до Санкт-Петербурзької консерваторії, де його викладачами були Ганна Єсипова та Олександр Глазунов.
Після завершення навчання викладав у Лейпцигу, а в 1921–1933 роках — у Берлінській вищій школі музики. Серед його учнів були Сергій Каген, Бруно Лукк та Ігнац Штрасфогель. Від 1920 року разом з Олександром Шмулером виступав в амстердамському «Новому російському тріо», організованому Йосипом Пресом. Також записав концерт для чотирьох клавірів з оркестром Антоніо Вівальді разом із Бруно Айснером, Георгом Бертрамом і Францом Осборном; грав Берлінський філармонічний оркестр під орудою Гайнца Унгера.
1935 року Крейцер залишив Німеччину, повернувся до Ленінграда, а згодом переїхав до Японії. У 1937 році став професором Токійської школи музики, надалі Токійського університету мистецтв, і викладав там до 1953 року, виховавши покоління японських музикантів, диригентів і композиторів. У 1952 році одружився з піаністкою Тоьоко Орімото.
Крейцер є автором однієї з ранніх систематичних праць про застосування педалі у фортепіанній грі — «Звичайна фортепіанна педаль з акустичного та естетичного погляду» (1915). Він також редагував видання творів Фридерика Шопена. Помер 30 жовтня 1953 року в Токіо під час виступу.