Леопольд Годовський

Леопольд Годовський (13 лютого 1870, Жослі Віленської губернії, нині Жасляй, Литва — 21 листопада 1938, Нью-Йорк, США) — російський і американський піаніст-віртуоз та композитор, автор знаменитих транскрипцій етюдів Шопена і п'єс французьких клавесиністів. Він народився в єврейській родині фельдшера Мордхла Лейбовича Годовського та Хани-Шейни Лейбовни Левіної. Втративши батька під час епідемії холери приблизно через півтора року після народження, він переїхав з матір'ю до Вільна, де його музичні здібності швидко помітив вітчим, пов'язаний з музичною торгівлею, і почав навчати хлопчика гри на скрипці. Вже у віці семи років Годовський створював перші композиції, а в дев'ять років дебютував перед публікою у Вільні та здійснив турне Росією і Німеччиною.

У 1884 році він вступив до Вищої школи музики в Берліні, де протягом трьох місяців навчався у Вольдемара Баргіля та Ернста Рудорфа, після чого продовжив освіту переважно самостійно. Того ж року разом із матір'ю вирушив до США, де дебютував у Бостоні та виступав із Кларою Луїзою Келлог, Еммою Торсбі й Овідом Мюзеном. У 1886 році литовсько-американський меценат Леон Заксе взяв юного піаніста під опіку й повіз до Європи, маючи намір влаштувати його учнем Ференца Ліста у Веймарі, однак до часу їхнього прибуття Ліст уже помер. У Парижі гра Годовського вразила Каміля Сен-Санса, який навіть мав намір усиновити музиканта. До літа 1890 року Годовський жив у Парижі.

Восени 1890 року він повернувся до Нью-Йорка. 24 квітня 1891 року Годовський виступив у Карнеґі-холі ще за два тижні до офіційного відкриття цього залу, а 30 квітня одружився з Фрідою Заксе, дочкою свого покровителя. Невдовзі він отримав американське громадянство. Від 1891 року музикант розгорнув активну педагогічну діяльність: викладав у нью-йоркській Школі музики, згодом у консерваторіях Філадельфії та Чикаго, куди його запросив Едвард Макдавелл. Саме в цей час з'явилися його перші транскрипції, зокрема творів Шопена та Гензельта.

У 1900 році Годовський вирішив розпочати європейську кар'єру і разом із родиною прибув до Берліна. 6 грудня того року відбувся його тріумфальний дебют у Бетховенському залі, де він виконав Другий фортепіанний концерт Брамса, власні транскрипції етюдів Шопена, «Запрошення до танцю» Вебера—Таузіга та Перший концерт Чайковського. Після цього він інтенсивно гастролював у європейських країнах, включно з Росією. У цей період композиторська творчість Годовського набула особливого розмаху: він створив масштабну Сонату мі мінор, цикл із 24 п'єс «Walzermasken» та продовжив роботу над численними транскрипціями.

З 1909 року Годовський очолював Школу вищої майстерності Імператорської академії музики у Відні, де працював до початку Першої світової війни. Серед його учнів були Ісай Добровейн, Розина Левіна та Генріх Нейгауз. У 1912–1913 роках він здійснив американське турне під орудою Леопольда Стоковського та зробив свій перший грамофонний запис для фірми Columbia. Із початком війни музикант повернувся до США: жив у нью-йоркському готелі «Плаза», наприкінці 1916 року переїхав до Лос-Анджелеса, у 1919 році — до Сіетла, а згодом знову до Нью-Йорка, до готелю Ansonia. Він продовжував активно концертувати й записуватися, залишаючись одним із найбільш високооплачуваних піаністів.

У післявоєнні роки Годовський не лише поновив виступи в Європі, а й створив низку значних творів, серед яких цикл «Триаконтамерон» і масштабна «Пассакалія». У 1923 році він гастролював у Китаї та на острові Ява; знайомство з гамеланом стало поштовхом до створення «Яванської сюїти». Однак у 1930 році інсульт змусив його припинити публічні виступи. Останні роки життя композитора були затьмарені фінансовими втратами після біржового краху 1929 року, самогубством молодшого сина Гордона та смертю дружини у 1933 році. Леопольд Годовський помер від раку шлунка в Нью-Йорку і був похований на кладовищі Temple Israel Cemetery.

Доля його дітей також склалася помітно. Старший син, Леопольд Годовський-молодший, здобув музичну освіту й грав на скрипці в оркестрах, але найбільшу славу здобув як один із винахідників кольорової фотоплівки Kodachrome. Молодша донька, Даґмар Годовська, стала відомою акторкою, а старша, Ваніта, вийшла заміж за піаніста Девіда Сапертона, який залишив перший запис творів свого тестя.

Connections

This figure has 6 connections in the Music Lineage catalog.