Лотта Леман
Лотта Леман — німецька й американська оперна співачка, сопрано. Народилася 27 лютого 1888 року в Перлеберзі, померла 26 серпня 1976 року в Санта-Барбарі. Її поховали на Центральному кладовищі у Відні.
У 1902 році родина Леман переїхала до Берліна. Вона навчалася співу в кількох викладачок, зокрема в Матильди Маллінгер. У 1910 році Леман уклала контракт із Гамбурзьким міським театром. Спершу їй доручали невеликі партії, але виконання ролі Ельзи в опері Ріхарда Вагнера «Лоенгрін» принесло їй ширше визнання. Перші записи співачка зробила 1914 року.
У 1916 році Леман запросили до Віденської опери, з якою її кар’єра була пов’язана до 1937 року. Вона виконувала партії в операх Ріхарда Штрауса: Композитора в «Аріадні на Наксосі», Дружини барвника в «Жінці без тіні», Крістіни в «Інтермецо» та Арабелли в однойменній опері. Однією з її найвідоміших ролей стала Маршальша в «Кавалері троянди». До вагнерівського репертуару Леман належали також Єлизавета в «Тангойзері», Єва в «Нюрнберзьких мейстерзінгерах» і Зіґлінда у «Валькірії». Вона співала й в операх Джакомо Пуччіні, зокрема в «Турандот».
Леман виступала в Буенос-Айресі, Лондоні й Парижі, брала участь у Зальцбурзькому фестивалі та співала в першому радіоконцерті Артуро Тосканіні 1934 року. Того ж року вона дебютувала в Метрополітен-опері в партії Зіґлінди. У 1937 році співачка переїхала до США. Її концерти, часто з акомпанементом Бруно Вальтера, сприяли знайомству американської публіки з німецькою камерною піснею.
У 1945 році Леман завершила виступи на оперній сцені, востаннє виконавши партію Маршальші, а 16 лютого 1951 року дала прощальний концерт у Нью-Йорку. Вона викладала в Музичній академії в Санта-Барбарі, а в сезоні 1962–1963 років поставила в Метрополітен-опері «Кавалера троянди». Леман написала кілька автобіографічних і навчальних книжок, а також писала вірші й прозу та займалася живописом.