Луїза Фарранк, уроджена Жанна-Луїза Дюмон, — французька піаністка, композиторка та музична педагогиня. Народилася 31 травня 1804 року в Парижі в родині скульптора Жака-Едме Дюмона; її братом був скульптор Огюст Дюмон. Із шести років навчалася музиці, а також добре малювала.
Вона брала уроки фортепіано у Анн-Сесіль Соріа, учениці Муціо Клементі, навчалася в Паризькій консерваторії у Антоніна Рейхи, а згодом займалася з Ігнацом Мошелесом та Йоганном Гуммелем. У 1821 році одружилася з флейтистом Арістідом Фарранком, узяла його прізвище й виступала з ним у концертах. Чоловік був її імпресаріо та видавав її твори.
У 1820-х — на початку 1830-х років Фарранк писала фортепіанні п'єси для власного виконання, а пізніше звернулася також до камерної та симфонічної музики. Її «Варіації на російську тему» 1836 року високо оцінив Роберт Шуман. Три симфонії композиторки з'явилися у 1843, 1846 і 1849 роках; прем'єра її нонету 1850 року відбулася за участю Йозефа Йоахіма. Її творчість цінували Роберт Шуман, Гектор Берліоз, Фридерик Шопен і Ференц Ліст.
У 1861 і 1869 роках Фарранк здобула премію Академії мистецтв. Її доробок, зокрема симфонічні та камерні твори, за життя мав порівняно вузьке коло слухачів, оскільки музичне життя Франції того часу було зосереджене на театрі.
У 1842–1872 роках вона викладала фортепіано в Паризькій консерваторії. Її донька Вікторина, випускниця консерваторії за класом фортепіано, кілька разів виступала разом із матір'ю; після її смерті 1859 року Луїза Фарранк на кілька років припинила концертну діяльність і більше не писала музики.
Важливою частиною її пізньої праці стала підготовка багатотомної антології фортепіанної музики «Скарбниця піаністів». Видання виходило в музичному видавництві, заснованому її чоловіком; опубліковано 23 томи, причому перші сім вона підготувала разом з Арістідом Фарранком. До антології увійшли, зокрема, перші видання кількох п'єс Карла Філіпа Емануеля Баха.
Спадщина Фарранк налічує 49 нумерованих творів. Після тривалого забуття її фортепіанні й камерні композиції почали активно виконувати в останні десятиліття; 2004 року оркестр Північнонімецького радіо під орудою Йоганнеса Горіцького записав її увертюри та симфонії, а 2005 року в концертній залі Лувру представили ретроспективу її творчості. Померла 15 вересня 1875 року в IX окрузі Парижа.