Ігнац Мошелес

Ігнац (Ісаак) Мошелес — богемський піаніст-віртуоз, диригент, композитор і видатний педагог. Народився 23 травня 1794 року у Празі в заможній єврейській родині; спершу мав ім’я Ісаак, але згодом користувався ім’ям Ігнац. Гри на фортепіано навчався у Празі у Д. Вебера, а після смерті батька у 1808 році переїхав до Відня, де вивчав композицію у Антоніо Сальєрі, а теорію музики й контрапункт — у Й. Г. Альбрехтсбергера. Дуже рано почав концертну діяльність і вже у 14 років виконував власний концерт.

У 1814 році Бетховен доручив Мошелесу зробити фортепіанне переложення опери «Фіделіо». З 1816 року він гастролював по Європі й невдовзі став одним із провідних віртуозів доби Віденського конгресу. Саме тоді створив надзвичайно популярні «Александрові варіації», зав’язав дружбу з Дж. Меєрбером, підтримував тісні стосунки з Гуммелем, Калькбреннером і Крамером, а також став близьким другом Бетховена, з яким його пов’язувала багаторічна творча співпраця.

У 1821–1845 роках Мошелес жив і працював у Лондоні та Берліні як піаніст і педагог. У Лондоні він був співдиректором Філармонійного товариства, активно сприяв знайомству англійської публіки з європейськими музикантами та у 1832 році диригував британською прем’єрою «Missa solemnis». Від 1837 року почав регулярно виступати і як диригент. Йому також приписують важливу роль у популяризації фортепіанних сольних концертів та раннє використання клавесина як концертного інструмента в XIX столітті.

У 1825 році він узяв шлюб у синагозі у Франкфурті з Шарлоттою Емден, дочкою єврейського банкіра і двоюрідною сестрою поета Генріха Гайне. У 1844 році Мошелеса вшанували візитом російський міністр закордонних справ Карл Нессельроде та посол у Великій Британії Філіп Бруннов, однак запланована поїздка музиканта до Петербурга не відбулася через смерть великої княгині Олександри Миколаївни.

У січні 1846 року Мошелес переїхав на постійне проживання до Лейпцига, де до кінця життя був професором фортепіано Лейпцизької консерваторії. Там він став одним із найближчих колег Фелікса Мендельсона і активним захисником його спадщини, зокрема під час полеміки з Вагнером. Як педагог Мошелес мав величезний авторитет і виховав багато визначних музикантів; серед його учнів були Луї Нідермейєр, Рафаель Йошеффі, Вольдемар Барґіль, Микола Лисенко, Анрі Літольф, Євген Альбрехт, Йосиф Ашер, Федір Бегров, Луї Брассен, Іван Кнорр, Олександр Михаловський, Луїза Фарранк, Альфред Жаель, а також сестри Віра і Наталія Погожеви.

Композитор залишив 142 опуси, серед яких вісім концертів для фортепіано з оркестром, камерна музика, сонати, етюди та численні п’єси для одного і двох фортепіано. Найбільшу популярність здобули Третій, П’ятий і Сьомий «Патетичний» концерти, а також твори «Спогад про Ірландію», «Спогад про Данію» та «Відлуння Шотландії». Серед його камерних композицій вирізняються Великий септет для фортепіано, струнного квартету, кларнета і валторни та Великий секстет для фортепіано, флейти, двох валторн, скрипки й віолончелі. Його концерти для фортепіано з оркестром відзначаються віртуозністю та яскравим колоритом, а етюди тривалий час залишалися у навчальному репертуарі піаністів.

Значну частину знань про життя Мошелеса подає біографія, укладена його дружиною Шарлоттою, а також листування з Мендельсоном, опубліковане їхнім сином Феліксом. Ігнац Мошелес помер 10 березня 1870 року в Лейпцигу.

Connections

This figure has 14 connections in the Music Lineage catalog.