Людвіг Шарвенка
Людвіг Філіпп Шарвенка — німецький композитор і музичний педагог, брат композитора Франца Ксавера Шарвенки. Народився 16 лютого 1847 року в Шамотулах у родині архітектора. Його мати була полькою. З 1858 року родина жила в Познані.
Після закінчення гімназії 1865 року Шарвенка навчався разом із братом у Новій академії музики в Берліні. Композиції його навчали Ріхард Вюрст і Генріх Дорн. Від 1868 року він викладав там композицію та теорію музики. У 1881 році перейшов до консерваторії Шарвенки, заснованої братом, а в 1891–1892 роках очолював її відділення в Нью-Йорку й диригував американськими прем’єрами власних творів. Повернувшись до Берліна, став керівником об’єднаної консерваторії Клиндворта — Шарвенки й очолював її до кінця життя. Серед його учнів були Тур Аулін, Ігнац Вагхальтер, Жозе Віана да Мотта, Оскар Фрід та Ернст Віктор Вольф.
У 1880 році Шарвенка одружився зі скрипалькою Маріанною Штрезов, яка згодом багато років викладала в консерваторії під його керівництвом і виконувала його музику. Їхній син Вальтер Шарвенка був композитором і органістом. У 1901 році Людвіга Шарвенку обрали дійсним членом Прусської академії мистецтв. Макс Регер присвятив йому «Сім фантазійних п’єс», op. 26 (1898–1899). Шарвенка помер 16 липня 1917 року в Бад-Наугаймі від серцевого нападу.
Попри значне педагогічне навантаження, Шарвенка багато писав. Серед його творів — опера «Роланд», три симфонії, скрипковий концерт op. 95 (1895), що здобув особливу популярність, і симфонічні поеми, зокрема «Весняні хвилі» op. 87 (1891), створені за повістю Івана Тургенєва. Він також написав сонати для скрипки й віолончелі, камерні ансамблі та хорові твори, серед яких вирізнялися «Осіннє свято» і «Шакунтала» за драмою Калідаси. У некролозі Вальтер Німан особливо відзначив фортепіанну музику Шарвенки та її зв’язок із романтичною традицією Франца Шуберта, Фелікса Мендельсона й Фридерика Шопена.