Людмила Володимирівна Рощина — заслужений діяч мистецтв РФ, професор, піаністка і педагог. Народилася в Ростові-на-Дону. Її роки навчання припали на період Великої Вітчизняної війни; у 1943 році вона працювала санітаркою у військовому госпіталі № 4466, а в 1944–1945 роках навчалася в музичному училищі Ростова-на-Дону.
У 1946 році переїхала до Москви й вступила спочатку до музично-педагогічного училища, а в 1947–1948 роках навчалася в музичному училищі при Московській консерваторії. У 1948 році вступила до Московської консерваторії в клас С. Є. Фейнберга, яку закінчила з відзнакою у 1953 році; аспірантуру завершила у 1956 році.
Ще під час навчання здобула міжнародне визнання: у 1951 році стала лауреаткою III премії Міжнародного конкурсу піаністів імені Б. Сметани в Празі. Серед її відзнак також медаль «За трудову доблесть» (1966), медаль «Ветеран праці» (1986) і Почесна грамота Міністерства культури СРСР та ЦК профспілки працівників культури (1968). У 1995 році їй було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв РФ.
Із 1955 року Рощина вела активну педагогічну діяльність у Московській консерваторії. З 1982 року вона працювала як професор, а з 1992 року мала вчене звання професора. Її діяльність була тісно пов’язана з формуванням піаністичної школи та вихованням нових поколінь музикантів.
Протягом двадцяти років, у 1967–1987 роках, паралельно з роботою в Московській консерваторії вона очолювала фортепіанний відділ Центральної музичної школи при Московській консерваторії. На цій посаді успішно розв’язувала важливі методичні проблеми музичного виховання дітей.
У 2001–2007 роках була завідувачкою кафедри спеціального фортепіано. З 2007 по 2020 рік працювала на кафедрі спеціального фортепіано під керівництвом професора С. Л. Доренського, а з 2020 по 2024 рік — на цій же кафедрі під керівництвом професора А. А. Писарєва. Також із 1997 по 2024 рік була членом експертної ради програми «Нові імена».