Аргентинська піаністка Марта Аргерих народилася 5 червня 1941 року в Буенос-Айресі. Почала грати на фортепіано у три роки, а у вісім років уперше виступила перед публікою, виконавши концерт Моцарта.
У 1955 році Аргерих переїхала з родиною до Європи. Вона навчалася у Фрідріха Гульди, Артуро Бенедетті Мікеланджелі, Штефана Ашкеназі та Микити Магалова. Від 1955 року живе в Європі, а від 2003-го — у Брюсселі.
У 1957 році Аргерих перемогла на Міжнародному конкурсі виконавців у Женеві та Міжнародному конкурсі піаністів імені Бузоні. У 1965 році здобула перемогу на Міжнародному конкурсі піаністів імені Шопена у Варшаві. Її репертуар охоплює європейську фортепіанну музику від Баха до Бартока, з особливим місцем творів композиторів-романтиків, зокрема Шопена й Шумана.
Аргерих часто виступала з Нельсоном Фрейре, Стівеном Ковачевичем, Ґідоном Кремером, Олександром Рабіновичем, Мішею Майським і Даніелем Баренбоймом. У 2005 році вона отримала премію «Греммі» за виконання камерної музики разом із Михайлом Плетньовим, а 2006-го — за інструментальне виконання з оркестром разом із Клаудіо Аббадо та Камерним оркестром Малера. Також у 2005 році її відзначили Імператорською премією Японії. Про піаністку знято документальний фільм Жоржа Гашо «Марта Аргерих: нічна розмова» (2002); її ім’я внесли до Зали слави журналу Gramophone.