Макс Регер
Макс Регер, повне ім’я Йоганн Батист Йозеф Максиміліан Регер, — німецький композитор, диригент, піаніст, органіст і музичний педагог. Він народився 19 березня 1873 року в Бранді, Баварія, а помер 11 травня 1916 року в Лейпцигу від серцевого нападу у віці 43 років.
Регер був сином сільського вчителя і виріс у містечку Вайден. Після відвідин Байройтського фестивалю у 15-річному віці він вирішив присвятити себе музиці. Вивчав теорію музики в консерваторії Зондерсгаузена у Гуго Рімана, а гри на фортепіано навчався також у Адольфа Шульце. Разом із Ріманом переїхав до Вісбадена, де вивчав композицію в Альберта Фукса й грав на клавесині під час домашніх вечорів старовинної музики, які організовував Фукс.
У 1890–1896 роках Регер викладав теорію музики, фортепіано та орган у Вісбаденській консерваторії. Після нервового зриву він залишив посаду і кілька років жив у батьківському домі, зосередившись на композиції. У вересні 1901 року переїхав до Мюнхена, де почав виступати з концертами. Упродовж першого мюнхенського сезону він взяв участь у десяти концертах як органіст, піаніст і камерний акомпаніатор.
У цей період Регер створив багато творів для органа й голосу, а також три відомі «Мюнхенські шедеври»: квінтет для фортепіано і струнних, твір 64, та дві сонати для фортепіано і скрипки, твори 72 і 84. Він активно виступав як диригент і піаніст у Німеччині та за її межами; 1906 року гастролював у Санкт-Петербурзі.
Від 1907 року Регер працював у Лейпцигу. До 1908 року він був музичним директором Лейпцизького університету, а згодом став професором композиції в Лейпцизькій консерваторії, де викладав до кінця життя. Серед його учнів були норвезький композитор Сіґурд Ісландсмуен, іспанський композитор Крістофор Тальтабуль і німецький композитор Альфред фон Бекерат.
В останнє десятиліття життя Регер здобув широке визнання в Німеччині. У травні 1910 року в Дортмунді відбувся триденний фестиваль його музики, організований місцевими музичними діячами Георгом Гюттнером і Карлом Гольтшнайдером за підтримки скрипаля Анрі Марто.
Регера поховали на мюнхенському кладовищі Вальдфрідгоф. Його дружина Ельза, уроджена фон Багенскі, після смерті композитора систематизувала й популяризувала його спадщину та 1930 року опублікувала автобіографічну книжку «Моє життя з Максом Регером і для нього». Подружжя усиновило двох дівчат.