Макс Росталь — польсько-британський скрипаль, альтист і музичний педагог. Він народився 7 липня 1905 року в Цешині. У шестирічному віці грав перед імператором Францом Йосифом. 1913 року рідні привезли його до Відня, де він почав займатися музикою.
1920 року Росталь переїхав до Берліна, щоб завершити музичну освіту, і навчався у Карла Флеша. Від 1924 року гастролював у різних країнах і зробив багато записів. 1930 року став наймолодшим професором Берлінської вищої музичної школи. Переїхавши до Великої Британії, відновив концертну діяльність і викладав. 1945 року долучився до заснування Конкурсу скрипалів імені Карла Флеша. 1957 року був членом журі Конкурсу імені Венявського в Польщі. 1958 року переїхав до Швейцарії, де викладав у Берні, а також у Кельні.
У 1950–1960-х роках Росталь виступав у фортепіанному тріо з Гайнцом Шретером і Гаспаром Кассадо, а після смерті Кассадо — із Зігфрідом Пальмом. Його репертуар був широким; особливо високо оцінювали виконання модерністської музики початку XX століття, зокрема Другого концерту для скрипки з оркестром Бели Бартока. Росталь також виконував альтові партії, серед них сольну партію альта в симфонічній поемі «Дон Кіхот» Ріхарда Штрауса. Він написав статтю «До інтерпретації скрипкових творів Й. С. Баха».