Михайло Сікард — російський скрипаль, композитор і педагог французького походження. Народився 7 (19) грудня 1867 року в Одесі, а помер у червні 1937 року в Брюсселі. Написав кілька оркестрових і камерних творів.
Гри на скрипці навчався з дитинства, а змалку разом із родиною переїхав до Києва. Закінчив Київське музичне училище у 1882—1884 роках у класі скрипки О. Шевчика, а в 1884—1886 роках навчався у Паризькій консерваторії в класі Ж. Масара. Удосконалював майстерність у Берліні в Й. Йоахима як скрипаль та у В. Баргіля як композитор. У 1886 році здобув першу премію на конкурсі скрипалів Паризької консерваторії.
Концертну діяльність розпочав у Києві у дев'ятирічному віці. Після завершення навчання був солістом Концертгаузу в Берліні та виступав із сольними концертами в багатьох містах Європи. У 1888 році повернувся до Києва, де заснував успішний квартет і грав у ньому партію першої скрипки. У 1893 році зблизився з колом Миколи Лисенка та створив новий квартет, який часто концертував у Києві, Берліні й Празі.
Сікард виступав у містах Російської імперії та європейських столицях. Від 1892 року певний час викладав у Київському музичному училищі Російського музичного товариства; серед його учнів був юний Рейнгольд Гліер. Також працював у приватних школах Станіслава Блуменфельда та Миколи Тутковського. У 1894—1895 роках був солістом Оркестру Колонна в Парижі, а від 1913 року — професором Амстердамської консерваторії.
До його доробку належать концерт для скрипки, скрипкові п'єси, обробки українських народних пісень і танців, а також перекладення для скрипки Другої рапсодії Миколи Лисенка. Лисенко присвятив Сікардові «Елегійне капричіо» для скрипки та фортепіано.