Михайло Васильович Плетньов — радянський і російський піаніст, композитор і диригент. Народився 14 квітня 1957 року в Архангельську в музичній родині: його батько Василь Павлович Плетньов був баяністом і педагогом, а мати Ольга Дмитрівна Плетньова — піаністкою-концертмейстеркою. Після його народження родина переїхала до Саратова, а згодом до Казані.
Із семирічного віку він навчався в музичній школі при Казанській консерваторії у класі К. А. Шашкіної, потім — у Центральній музичній школі при Московській консерваторії імені П. І. Чайковського у класі Євгена Тимакіна. У 1973 році став лауреатом Міжнародного юнацького фортепіанного конкурсу в Парижі. У 1974—1979 роках навчався в Московській консерваторії у класах Якова Флієра та Лева Власенка, а в 1981 році закінчив аспірантуру під керівництвом Власенка.
Широке визнання до піаніста прийшло після перемоги на VI Міжнародному конкурсі імені П. І. Чайковського у 1978 році. Ще раніше він здобув першу премію на Всесоюзному конкурсі піаністів у Ленінграді. Після цього розпочалася його інтенсивна концертна діяльність: Плетньова прийняли солістом до Московської державної академічної філармонії, він виступав у різних країнах світу з сольними програмами та співпрацював із провідними оркестрами Європи й Америки, працюючи з такими диригентами, як Клаудіо Аббадо, Бернард Гайтінк, Лорін Маазель, Зубін Мета, Курт Зандерлінг і Нееме Ярві.
У 1980 році він дебютував як диригент. У 1990 році заснував і очолив Російський національний оркестр, а також виступав як запрошений диригент із провідними музичними колективами, зокрема філармонічними оркестрами Лондона, Токіо та Лос-Анджелеса. Із 1996 року живе у Швейцарії. У 2007 році в Державному академічному Великому театрі Росії здійснив постановку опери Петра Чайковського «Пікова дама» як диригент-постановник, а також брав участь у щорічному міжнародному фестивалі «Крещендо». У 2008—2010 роках був головним запрошеним диригентом Оркестру італійської Швейцарії.
Плетньова вважають одним із найкращих у світі інтерпретаторів музики Чайковського. Як піаніст він записав твори Людвіга ван Бетховена, Едварда Гріга, Ференца Ліста, Фелікса Мендельсона, Вольфганга Амадея Моцарта, Модеста Мусоргського, Сергія Рахманінова, Петра Чайковського та Фридерика Шопена. Як диригент записав, зокрема, всі симфонії Бетховена, Рахманінова й Чайковського, а також твори Миколи Римського-Корсакова, Сергія Танєєва, Дмитра Шостаковича та Родіона Щедріна. Значну популярність здобули його фортепіанні транскрипції фрагментів трьох балетів Чайковського.
Як композитор він створив фортепіанний квінтет, «Триптих» для симфонічного оркестру, капричіо для фортепіано з оркестром, «Класичну симфонію», концерт для альта з оркестром, «Варіації на тему Рахманінова», адажіо для п’яти контрабасів, «Fantasia Helvetica» на швейцарські теми для двох фортепіано з оркестром, сонату для віолончелі та фортепіано, «Джаз-сюїту» для симфонічного оркестру та Татарську рапсодію для баяна з симфонічним оркестром.
Серед його відзнак — Гран-прі Міжнародного юнацького фортепіанного конкурсу в Парижі, перша премія та золота медаль Міжнародного конкурсу імені П. І. Чайковського, Державна премія РРФСР, державні премії Російської Федерації, премія Президента Російської Федерації, премія «Греммі», премія «Тріумф», Європейська культурна премія та Платонівська премія.
Connections
This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.