Микола Колесса
Микола Філаретович Колесса — український композитор, симфонічний, оперний і хоровий диригент, педагог. Він народився 6 грудня 1903 року в Самборі, а помер 8 червня 2006 року у Львові на 103-му році життя.
Музичну освіту здобував у Львові у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка, а в 1914–1917 роках жив у Відні, де навчався в гімназії та брав приватні уроки гри на фортепіано. Пізніше навчався у приватній школі італійської піаністки Марієтти де Джеллі. У 1922–1923 роках студіював на медичному факультеті Ягеллонського університету в Кракові.
У 1924 році вступив до Празького університету на філософський і слов’янознавчий факультети, де слухав лекції з музикознавства у Зденєка Неєдли. Одночасно навчався на музичному факультеті Українського високого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова: гармонію вивчав у Федора Якименка, а диригування — у Платоніди Щуровської-Росиневич. У 1925 році вступив на відділення композиції та диригування Празької консерваторії, яку закінчив 1928 року. У 1928–1931 роках удосконалював майстерність композиції у Вітезслава Новака в Празькій школі вищої майстерності.
Повернувшись до Львова, з 1931 року викладав у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка. Від 1940 року працював у Львівській консерваторії імені Миколи Лисенка: був доцентом, від 1957 року — професором, у 1953–1965 роках — ректором, у 1965–1974 роках — завідувачем кафедри диригування, а від 1974 року — професором-консультантом. Серед його учнів — Зиновій-Богдан Антків, Володимир Василевич, Євген Вахняк, Іван-Ярослав Гамкало, Роман Дорожівський, Юрій Луців, Тарас Микитка, Ярослав Скибинський, Степан Турчак та Іван Юзюк.
У 1939–1941 і 1944–1953 роках Колесса був співзасновником і диригентом симфонічного оркестру Львівської філармонії. У 1944–1947 роках диригував Львівським театром опери та балету, а в 1946–1948 роках був художнім керівником і головним диригентом хорової капели «Трембіта». Він також керував хорами львівського та стрийського «Бояна», «Бандуриста», «Українського студіо-хору» у Львові та «Думки» у Станіславі. У 1942–1944 роках викладав у музичній школі.
Колесса створював симфонічні, хорові й камерні твори, значна частина яких ґрунтується на національному мелодичному матеріалі. Серед його симфонічних творів — Перша симфонія, Друга симфонія, «Українська сюїта» та «Варіації». Для фортепіано він написав квартет, сюїти «Дрібнички», «Пасакалія. Скерцо. Фуга», «Картинки Гуцульщини», сонатину, прелюдії, коломийки та п’єси для дітей. Йому також належать «Прелюдія і фуга» для органа та сюїта для струнного оркестру «У горах».
Серед хорових творів композитора — «Радісний день», «Славно наше знамено», триптих «Пісня про гуцулку Олену і партизанів Ковпака», «Засвітило сонце свободи» та «Ой зелена Буковина». Він писав хори на слова Тараса Шевченка, Степана Руданського, Павла Тичини, Максима Рильського, Ліни Костенко та Романа Братуня. Колесса обробляв лемківські, волинські, поліські, гуцульські, білоруські, чеські, словацькі й угорські народні пісні. До його доробку також належать пісні, романси, вокальні цикли, музика до театральних вистав і кінофільмів; зокрема, він працював над музикою до фільму «Іван Франко».
Його твори виконували в Німеччині, Польщі, Сполучених Штатах Америки та Канаді. У 1994 і 1996 роках у Сполучених Штатах Америки та Канаді відбулися авторські концерти композитора. Колесса здійснив низку записів на грамплатівки й компакт-диски. Він є автором праць із диригування, навчання студентів-диригентів та обробки українських народних пісень.
Микола Колесса був членом Спілки композиторів України, у 1983–1988 роках очолював правління її Львівського відділення. 1997 року його обрали академіком Академії мистецтв України. Він був лауреатом Державної премії України імені Тараса Шевченка за хорову сюїту «Лемківське весілля» та збірник обробок українських народних пісень, а також удостоєний почесних мистецьких звань.
Композитора поховали на Личаківському кладовищі у Львові. Його ім’я носить Львівська музична школа № 2; 2013 року на могилі встановили пам’ятник.