Надія Голубовська

Надія Голубовська — російська піаністка, клавесиністка і музичний педагог. Народилася у Санкт-Петербурзі в родині касира Петербурзького відділення Сибірського торгового банку Йосипа Борисовича Голубовського. Сім’я мешкала на Пантелеймонівській вулиці, 5. Була удостоєна звання заслуженої артистки РРФСР 21 лютого 1938 року.

Загальну освіту здобула у жіночій гімназії Петришуле, де навчалася у 1900—1907 роках. Закінчила Санкт-Петербурзьку консерваторію у 1914 році, навчалася у класах Олександри Розанової та Сергія Ляпунова, який присвятив їй свою сонатину, опус 65. Вважається, що на випускному іспиті Голубовська була головною суперницею Сергія Прокоф’єва у боротьбі за найвищу нагороду випускникові — медаль імені Антона Рубінштейна, однак перемогу здобув Прокоф’єв. У 1923 році протягом трьох місяців стажувалася у Берліні, де вивчала гру на клавесині.

Виступала з 1915 року, а у 1917 році дала свій перший сольний концерт. Музичний критик В’ячеслав Каратигін відзначав у її грі тонку поезію, живе почуття, велику ритмічну чіткість, що поєднувалася з емоційною пристрасністю та нервовістю. Водночас вона виступала і як акомпаніаторка, зокрема співпрацювала зі співачкою Зоєю Лодій та скрипалем Михайлом Рейсоном.

У 1930—1960-х роках було здійснено низку записів Голубовської, переважно з радіотрансляцій. Серед них — Двадцять третій концерт і низка сольних творів Вольфганга Амадея Моцарта, Третя соната Фридерика Шопена, а також твори Жана-Філіпа Рамо, Доменіко Скарлатті та Георга Фридерика Генделя. У повоєнні роки вона приділяла переважну увагу педагогічній діяльності, хоча сучасники згадували і про її часті літні концерти у Тарусі.

Голубовська зробила вагомий внесок у радянську фортепіанну педагогіку. Із 1920 року викладала у Ленінградській консерваторії, а з 1935 року була професором. Вона виховала багатьох концертуючих піаністів, серед яких Н. Щемелінова, В. Нільсен, М. Карандашева, А. Угорський, Г. Тальрозе, Є. Шишко.

У 1941—1944 роках Голубовська була завідувачкою фортепіанної кафедри Уральської консерваторії. У 1945—1963 роках працювала консультанткою Талліннської консерваторії. Серед її праць — «Мистецтво педалізації», а також книги, присвячені питанням музичного виконавства. Померла у Ленінграді, похована на Ново-Волковському кладовищі Санкт-Петербурга.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.