Ніколаус Арнонкур
Ніколаус Арнонкур (повне ім’я — Йоганн Ніколаус граф де ла Фонтен і д’Арнонкур-Унферцагт) — австрійський диригент, хормейстер, віолончеліст, виконавець на віолі да гамба та музикознавець. Він народився 6 грудня 1929 року в Берліні. Арнонкур був одним із провідних представників руху автентичного виконавства.
Він зростав у Граці й навчався музики у Відні. У 1952–1969 роках грав на віолончелі у Віденському симфонічному оркестрі. 1953 року разом із дружиною, скрипалькою Алісою Гоффельнер, заснував ансамбль старовинних інструментів Concentus Musicus; публічні виступи колективу почалися 1957 року. Арнонкур керував ансамблем, диригував ним і грав на бароковій віолончелі та віолі да гамба. 1954 року він також записав кантати Йоганна Себастьяна Баха № 54 і 170 у складі барокового ансамблю Леонгардта під керівництвом Густава Леонгардта.
Оперним диригентом Арнонкур дебютував 1970 року в міланському театрі «Ла Скала» у постановці опери Клаудіо Монтеверді «Повернення Улісса на батьківщину». У 1970–1990 роках разом із Густавом Леонгардтом записав усі церковні кантати Баха. Він також працював з іншими європейськими оркестрами, зокрема з оркестром Консертгебау. Його репертуар охоплював твори Монтеверді, Перселла, Вівальді, Баха, Генделя, Рамо, Гайдна, Вольфганга Амадея Моцарта, Леопольда Моцарта, Бетховена, Шуберта, Шумана, Вагнера, Верді, Оффенбаха, Брамса, Дворжака, Брукнера, Берга, Бартока, Мендельсона та Сальєрі.
Арнонкур писав музикознавчі праці, зокрема «Музика як мова звуків» і «Музичний діалог: думки про Монтеверді, Баха й Моцарта». Серед його відзнак — премія Еразма (1980), премія Леоні Соннінг (1993), нагорода Королівського філармонічного товариства (1995), премія Роберта Шумана (1997), медаль Ганса фон Бюлова (1999), премія «Греммі» за найкраще хорове виконання (2001), премія Ернста фон Сіменса (2002), Кіотська премія (2005), Бахівська медаль (2007), нагорода «Гремофон» за життєві досягнення (2009), золота медаль Королівського філармонічного товариства та премія Романо Гвардіні (2012). Він також отримав почесні докторські ступені Единбурзького університету й Моцартеуму в Зальцбурзі. 2010 року журнал BBC Music Magazine поставив його на п’яте місце у своєму списку двадцяти видатних диригентів усіх часів; Арнонкур увійшов до Зали слави журналу Gramophone. Він зіграв князя Леопольда Ангальтського у фільмі «Хроніка Анни Магдалени Бах» (1967). Помер 5 березня 2016 року в Санкт-Георген-ім-Аттергау.