Нора Новик — латвійська піаністка і музичний педагог, заслужена артистка Латвійської РСР, учасниця дуету «Riga Piano Duo». Вона народилася 29 липня 1941 року в Москві, а померла 15 липня 2009 року в Ризі.
Дитячі роки Нори Новик припали на воєнний час: ці роки вона провела в евакуації в Москві, а після визволення Латвії повернулася з батьками до Риги. Там вона вступила до музичної школи імені Еміла Дарзіня, де навчалася у класі Валерія Зоста. Після закінчення школи з відзнакою продовжила освіту в Латвійській державній консерваторії імені Язепа Вітола, де її педагогами були Валерій Зост, а згодом Микола Федоровський. У 1964–1967 роках навчалася в аспірантурі Ленінградської державної консерваторії імені Миколи Римського-Корсакова під керівництвом професора Павла Серебрякова.
Від 1958 року Новик виступала як солістка-піаністка в Латвії, а також у Москві, Ленінграді, Німеччині, Фінляндії, Естонії, Литві, Білорусі та Вірменії. Її репертуар був дуже широким, а серед творів, які вона виконувала з оркестрами, були концерт Едварда Ґріга, Перший концерт Петра Чайковського, Другий концерт Сергія Рахманінова, Другий концерт Сергія Прокоф'єва і Konzertstück Карла Марії фон Вебера.
Нора Новик була першою виконавицею низки творів латвійських композиторів. Серед них — сюїта з оркестром «У рибальському селищі» Яніса Кепітіса, Третя соната Петраса Дамбіса та «Настрої» Адольфа Скулте. Її виконавство відзначали як віртуозне й натхненне, а зацікавлення сучасною музикою стало важливою частиною її мистецької діяльності.
З 1968 року вона виступала у фортепіанному дуеті «Riga Piano Duo» разом із Раффі Хараджаняном. Цей ансамбль приніс обом музикантам міжнародну відомість. Дует гастролював у всіх колишніх республіках Радянського Союзу, у США, багатьох країнах Європи, а також в Ізраїлі, Японії, Кореї та на Тайвані. До 40-річчя ансамблю святкові концерти відбулися в Ризі, Сан-Франциско, Єревані, Волгограді та інших містах.
Спеціально для Нори Новик і Раффі Хараджаняна писали твори численні композитори з Латвії та інших країн. Серед них були Петеріс Васкс, Платон Дамбіс, Раймондс Паулс Калсонс, Валерій Гаврилін, Юрій Буцко, Володимир Биберган, Олександр Арутюнян, Сергій Баласанян, Раймо Кангро, Лепо Сумера, Онуте Балакаускайте та інші. Особливої популярності набула полька «Нора» для двох фортепіано у вісім рук Володимира Бибергана. Дует також співпрацював із багатьма відомими диригентами та залучав до програм інших інструменталістів і фортепіанні ансамблі.
Ансамбль підготував кілька концертних циклів і виконав низку тематичних програм, зокрема «Фантазії», «Європа танцює», «Присвята Ризі», «Від однієї до шістнадцяти рук». Новик брала участь у міжнародних фестивалях фортепіанних дуетів у Сан-Франциско, Бад-Геренальбі, Санкт-Петербурзі, Єкатеринбурзі, Новосибірську, Нижньому Новгороді, Мінську та Шяуляї, а також у фестивалях «Варшавська осінь», «Ленінградська весна», «Gaida», «Московська осінь», «Варненське літо» та інших музичних форумах.
Поряд із концертною діяльністю Нора Новик займалася педагогічною працею. У 1967–1968 роках вона викладала в Ленінградській консерваторії, а в 1968–1994 роках була доцентом кафедри фортепіано Латвійської державної консерваторії, нині Латвійської музичної академії імені Язепа Вітола. Вона виховала групу обдарованих молодих піаністів, працювала у журі конкурсів у Санкт-Петербурзі, Києві, Токіо та Марупе, проводила майстер-класи в різних країнах.
Новик також виступала як авторка і редакторка. Вона написала спогади про своїх учителів Валерія Зоста, Яніса Кепітіса та Павла Серебрякова, які були опубліковані. Як редакторка брала участь у виданні багатьох збірок для фортепіанного дуету балтійських авторів. Серед її відзнак — звання заслуженої артистки Латвійської РСР, перша премія на республіканському конкурсі піаністів Латвії, друга премія на міжреспубліканському конкурсі піаністів у Мінську, Гран-прі Першого міжнародного свердловського фестивалю фортепіанних дуетів разом із Раффі Хараджаняном, а також почесна грамота Міністерства культури Латвії за видатний внесок у розвиток музичної культури Латвії. Після її смерті концерти пам'яті відбулися в Латвії, Литві, Санкт-Петербурзі, Петрозаводську та Сан-Франциско, а з 2010 року її ім'я носить конкурс малих камерних ансамблів у Марупе.