Олег Каган
Олег Каган — радянський скрипаль, заслужений артист РРФСР (1986). Народився 21 листопада 1946 року в Південно-Сахалінську в родині лікаря. Його батько любив музику та самотужки опанував гру на скрипці.
Після переїзду родини до Риги 1953 року навчався гри на скрипці в музичній школі при консерваторії у класі Йоахіма Брауна. У тринадцятирічному віці скрипаль Борис Кузнецов привіз його до Москви й прийняв до свого класу в Центральній музичній школі, а від 1964 року Каган навчався у консерваторії. Того ж року він посів четверте місце на конкурсі імені Енеску в Бухаресті, 1965 року переміг на Міжнародному конкурсі скрипалів імені Сібеліуса, наступного року здобув другу премію на конкурсі імені Чайковського, а 1968 року переконливо переміг на конкурсі імені Баха в Лейпцигу.
Після смерті Кузнецова Каган перейшов до класу Давида Ойстраха, який допоміг йому записати цикл із п’яти скрипкових концертів Моцарта. Від 1969 року розпочалася багаторічна творча співпраця скрипаля зі Святославом Ріхтером; їхній дует невдовзі здобув світове визнання. Каган також виступав у камерних ансамблях із віолончелісткою Наталією Гутман, яка згодом стала його дружиною, альтистом Юрієм Башметом, піаністами Василем Лобановим, Олексієм Любимовим та Елісо Вірсаладзе.
Разом із цими музикантами він грав на фестивалі у фінському місті Кухмо та на власному літньому фестивалі у Звенигороді. Наприкінці 1980-х років Каган планував заснувати фестиваль у Кройті в Баварських Альпах, проте передчасна смерть не дала йому повністю здійснити цей задум. Незадовго до смерті він востаннє виступив там перед публікою. Фестиваль у Кройті, заснований Наталією Гутман, відтоді проводять на його пам’ять.
Каган мав репутацію блискучого камерного виконавця, хоча виконував і великі концертні твори. Значний розголос здобуло його виконання разом із Наталією Гутман Концерту для скрипки та віолончелі з оркестром Йоганнеса Брамса. Дуету Кагана й Гутман присвятили свої твори Альфред Шнітке, Тигран Мансурян і Анатоль Вієру.
До репертуару скрипаля входили твори сучасних авторів, яких у тогочасному СРСР виконували рідко, зокрема Пауля Гіндеміта, Олів’є Мессіана та композиторів Нової віденської школи. Він став першим виконавцем присвячених йому творів Альфреда Шнітке, Тиграна Мансуряна та Софії Губайдуліної, а також був видатним інтерпретатором музики Йоганна Себастьяна Баха і Вольфганга Амадея Моцарта. Численні записи музиканта видано на компакт-дисках.
Помер 15 липня 1990 року в Мюнхені від раку. Похований у Москві на Ваганьковському кладовищі. 1997 року режисер Андрій Хржановський зняв фільм «Олег Каган. Життя після життя».