Філіп Вольфрум
Філіп Вольфрум — німецький композитор, органіст, хоровий диригент і музикознавець. Народився 17 грудня 1854 року в Шварценбах-ам-Вальді. Його батько був місцевим кантором, і від дев’ятирічного віку Філіп допомагав йому як другий органіст.
З 1872 року Вольфрум працював у Бамберзі домашнім учителем музики. У 1876–1878 роках навчався в Мюнхенській консерваторії: композиції — у Йозефа Райнбергера, фортепіано — у Карла Бермана, диригування — у Франца Вюльнера. Після навчання він знову викладав, а також виступав у Бамберзі як піаніст і диригент.
З 1884 року викладав у Гейдельберзькому університеті; серед його учнів був Генріх Камінський, якого Вольфрум навчав першим. У 1885 році він заснував Гейдельберзький бахівський хор, а з 1907-го обіймав посаду генерального музичного директора Гейдельберга. Його твори охоплюють хорову й органну музику.
Як музикознавець Вольфрум відомий насамперед двотомною монографією про Йоганна Себастьяна Баха, виданою 1910 року. З 2004 року в Гейдельберзі раз на чотири роки проводять конкурс органістів його імені, присвячений органній музиці доби романтизму. Вольфрум помер 8 травня 1919 року в Самедані, Швейцарія.