Раду Лупу

Раду Лупу — румунський і британський піаніст, один із найвизначніших інтерпретаторів фортепіанного репертуару другої половини ХХ — початку ХХІ століття. Народився 30 листопада 1945 року в Галаці в єврейській родині. Його батько, Меєр Лупу, був адвокатом, а мати, Ана Габор, — філологом.

Грати на фортепіано він почав у шість років, а вже у дванадцять дав свій перший публічний концерт. Після закінчення художньої школи в Брашові вступив до Бухарестської консерваторії, де навчався в класі Флоріки Музическу. У 1961 році продовжив освіту в Московській консерваторії; серед його педагогів були Генріх Нейгауз і Станіслав Нейгауз.

Міжнародне визнання прийшло до Лупу завдяки перемогам на престижних конкурсах. У 1966 році він здобув першу премію на Міжнародному конкурсі піаністів імені Вана Кліберна. У 1969 році став лауреатом першої премії на Міжнародному фестивалі імені Джордже Енеску та переможцем Міжнародного конкурсу піаністів у Лідсі. Від 1969 року жив у Лондоні, звідки розгортав активну міжнародну концертну діяльність.

У центрі його репертуару були твори Моцарта, європейських романтиків — від Бетховена і Шуберта до Гріга та Брамса, а також музика Дебюссі, Яначека і Бартока. Лупу виступав разом із видатними музикантами, серед яких Барбара Гендрікс, Даніель Баренбойм і Мюррей Перайя. Його мистецтво високо цінували за глибину інтерпретації, інтелектуальну зосередженість і тонке відчуття стилю.

За свої досягнення піаніст був удостоєний низки престижних відзнак: премії Едісона у 1995 році, премії «Греммі» у 1996 році та премії Артуро Бенедетті Мікеланджелі у 2006 році. Також його було введено до Залу слави журналу Gramophone, що засвідчило його винятковий авторитет у світі академічної музики.

У 1971 році Раду Лупу одружився з віолончелісткою Елізабет Вілсон, дочкою британського дипломата Арчибальда Дункана Вілсона. У другому шлюбі, який тривав з 1990 до 2022 року, його дружиною була скрипалька Делія Бугарен. Помер 17 квітня 2022 року в Лозанні.