Серафима Могилевська

Серафима Леонідівна Могилевська — радянська піаністка і педагог, професор Одеської консерваторії. Народилася 15 листопада 1915 року в Одесі в родині відомого трубача, диригента і професора Леоніда Яковича Могилевського, одного із засновників і перших викладачів Одеської консерваторії. Гри на фортепіано почала навчатися з п’ятирічного віку, з дитинства була захоплена музикою, багато часу проводила в Оперному театрі, слухаючи виступи видатних артистів.

У молоді роки вона здобула технічну освіту і певний час працювала інженером, однак після травми, отриманої на заводі, остаточно повернулася до музики. Спершу вступила на підготовче відділення Одеської консерваторії, а згодом навчалася у класі Марії Старкової. У 1934–1937 роках навчалася в Одеській консерваторії. У студентські роки познайомилася зі Святославом Ріхтером, з яким її пов’язувала багаторічна дружба, а також із музикантом Гедеоном Ізраїлевичем Лейзеровичем, який згодом став її чоловіком.

У 1937 році після розстрілу її брата Іонатана Могилевська виїхала до Москви, де вступила до Московської державної консерваторії імені П. І. Чайковського в клас Генріха Нейгауза. Слідом за нею до Москви переїхав і Гедеон Лейзерович; невдовзі вони одружилися. На початку червня 1941 року Серафима Могилевська завершила навчання в Московській консерваторії з рекомендацією до аспірантури, але початок війни змінив її подальші плани.

У роки Другої світової війни вона разом із чоловіком була евакуйована до Ашгабада. У 1941–1945 роках вони викладали в Туркменському державному музичному училищі імені Д. Овезова, працювали з Туркменською державною філармонією, займалися просвітницькою діяльністю й активно концертували. Після визволення Одеси подружжя повернулося до рідного міста, де обох запросили викладати в Одеській консерваторії.

Від 1945 до 1982 року Могилевська працювала в Одеській державній консерваторії імені А. Нежданової, а в 1950–1960 роках також викладала у школі імені П. С. Столярського. У 1945 році в неї та Гедеона Лейзеровича народився син Євгеній. Вона з раннього віку навчала його за власною методикою, а після закінчення школи імені Столярського довірила його подальшу освіту своєму вчителеві Генріху Нейгаузу. Більшу частину життя Могилевська прожила в Одесі, де вела активну педагогічну та просвітницьку діяльність.

На початку 1980-х років вона переїхала до Москви, а згодом — до Німеччини. Останні роки життя проживала в Кельні, де також продовжувала викладати. Померла 4 травня 2016 року в Кельні. Її життєвий шлях поєднав одеську, московську та європейську музично-педагогічну традиції.

Особливе значення в її діяльності мала педагогіка. Серафима Могилевська розробила власний метод навчання фортепіанній грі, в основі якого лежала глибока любов до музики, що вона вважала головною таємницею успіху. Першим учнем цієї системи став її син Євгеній Могилевський, майбутній переможець Міжнародного конкурсу піаністів імені королеви Єлизавети в Брюсселі 1964 року та професор Брюссельської консерваторії.

Серед її учнів також були Михайло Легоцький, В’ячеслав Дашковський, Олексій Ботвінов, Фелікс Любарський, Віктор Фрейдман, Надія Журавська та багато інших музикантів. Учні згадували її з великою теплотою, називали «нашою музичною мамою» і Учителем з великої літери. На її честь в Одесі в межах міжнародного фестивалю Odessa Classics щороку проводиться Всеукраїнський конкурс молодих піаністів імені Серафими Могилевської, що свідчить про її тривалий вплив на українську фортепіанну школу.

Могилевська також залишила письмове свідчення своїх поглядів на мистецтво й педагогіку у книзі «Думки про музику і про себе», виданій 2010 року. У ній відображено її міркування про фортепіанну гру та власний творчий досвід. Навіть у дуже поважному віці вона продовжувала шукати і навчати талановитих дітей та молодь, часто займаючись із ними безкоштовно, чим утвердила за собою репутацію виняткового й відданого справі педагога.

Connections

This figure has 4 connections in the Music Lineage catalog.