Сергій Стадлер — радянський та російський скрипаль, диригент і педагог. Народився 20 травня 1962 року в Ленінграді. Помер 20 квітня 2026 року в Бухаресті; похований на Смоленському православному цвинтарі Санкт-Петербурга.
Музикою почав займатися у п’ятирічному віці. Гри на фортепіано його навчала мати, піаністка й концертмейстер Санкт-Петербурзької консерваторії Маргарита Панкова, а перші уроки скрипки він здобув у батька — альтиста оркестру Санкт-Петербурзької філармонії Валентина Стадлера.
Закінчив Спеціальну музичну школу при Ленінградській консерваторії, а згодом екстерном завершив навчання в Ленінградській консерваторії за три з половиною роки, поєднуючи освіту з інтенсивною концертною та гастрольною діяльністю. Продовжив освіту в аспірантурі Московської консерваторії. Навчався у Бориса Сергєєва, Михайла Ваймана, Бориса Гутнікова, Леоніда Когана та Віктора Третякова, також займався у Давида Ойстраха. Після аспірантури викладав скрипкове мистецтво в Санкт-Петербурзькій консерваторії.
1985 року, до 300-річчя Йоганна Себастьяна Баха, виконав усі сонати й партити композитора у церкві Святого Томи в Лейпцигу, після чого здійснив японське турне з бахівськими сонатами й партитами та «24 каприсами» Нікколо Паганіні. У 1986 році в Німеччині отримав відзнаку за найкращу музичну критику року. У цей період давав від 130 до 150 концертів щороку. 1987 року став одним із перших іноземних солістів, які після тривалої перерви гастролювали в Китаї, виступивши в Пекіні та Шанхаї.
У січні 1988 року вперше виступив з оркестром без диригента у Ленінградській філармонії; цей концерт започаткував низку його подальших проєктів такого типу. На початку 1990-х років разом із Російським національним оркестром виконав у Москві всі скрипкові твори Вольфганга Амадея Моцарта, а також записав концерти Моцарта із заслуженим колективом Санкт-Петербурзької філармонії.
Від 1995 до 2026 року щороку проводив новорічні концерти в Концертному залі імені Петра Чайковського в Москві. Із 1997 року брав участь у циклах «Музика в залах Ермітажу», виступаючи у визначних приміщеннях Зимового палацу; для Ермітажного театру було здійснено низку оперних постановок. У 1998—2008 роках був художнім керівником Міжнародного музичного фестивалю в Пермі, а в 1998—2001 роках — головним диригентом театру Санкт-Петербурзької консерваторії. Разом із сестрою, піаністкою Юлією Стадлер, виконував концерт-марафон «10 сонат Бетховена за один вечір» у Москві, Санкт-Петербурзі та інших містах Європи.
Стадлер виступав у провідних концертних залах Європи, Америки та Азії, співпрацював із численними оркестрами й музикантами. Був головним диригентом Симфонічного оркестру Росії, Театру опери та балету Петербурзької консерваторії й Єкатеринбурзького театру опери та балету. Від 2013 року до кінця життя обіймав посади художнього керівника та головного диригента створеного того року Симфонічного оркестру Санкт-Петербурга.
Від 2007 року викладав у Московській консерваторії, у 2008—2011 роках був ректором Санкт-Петербурзької консерваторії, а від 2018 року очолював освітню програму скрипкового інструментального виконавства в Санкт-Петербурзькому державному університеті. Проводив майстер-класи в багатьох країнах, був почесним професором Пекінської та Київської консерваторій. Лауреат міжнародних конкурсів, зокрема перших премій «Концертино Прага» та Конкурсу імені Петра Чайковського. У 1999 році удостоєний звання народного артиста Російської Федерації.
Організації
- Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
- Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені М. А. Римського-Корсакова
- Чеська філармонія
- Московська філармонія
- Державний академічний симфонічний оркестр Російської Федерації імені Є. Ф. Светланова
- Маріїнський театр
- Великий театр Росії
- Великий симфонічний оркестр імені П. І. Чайковського
- Санкт-Петербурзька академічна філармонія імені Д. Д. Шостаковича
- Російський національний оркестр
- Урал Опера Балет
- Середня спеціальна музична школа Санкт-Петербурзької державної консерваторії імені М. А. Римського-Корсакова
- Лейпцизький оркестр Гевандгауза