Сергій Іванович Соболевський — російський і радянський філолог-класик, дослідник античності, перекладач і викладач. Народився 13 (25) серпня 1864 року в Москві. У 1882 році із золотою медаллю закінчив 5-ту Московську гімназію, а 1886 року — історико-філологічний факультет Московського університету. Там він залишився готуватися до професорського звання й наступного року почав викладати; також викладав давньогрецьку мову в московських гімназіях.
У 1890 році після захисту магістерської дисертації Соболевський став приват-доцентом кафедри класичної філології. 1892 року захистив докторську дисертацію, а згодом обіймав посади екстраординарного та ординарного професора Московського університету. У 1915 році отримав звання заслуженого ординарного професора. Від 1907 року викладав грецьку палеографію в Московському археологічному інституті, а також грецьку мову й словесність у Московській духовній академії.
У 1920-х роках працював у Науково-дослідному інституті мови та літератури й вів заняття з давніх мов на московських літературних курсах. Від 1934 року викладав у Московському інституті філософії, літератури та історії, а також був професором історичного факультету Московського університету. Із 1937 року працював в Інституті світової літератури АН СРСР, де від 1948 року очолював відділ античності. Викладав також у Московському міському педагогічному інституті та працював в Інституті мови й мислення.
Соболевський досліджував грецьку й римську літературу, видавав праці з граматики та укладав навчальні посібники з давньогрецької й латинської мов. Серед його книжок — «Арістофан і його час» і «Граматика латинської мови». Він перекладав твори Ксенофонта, Лісія, Ісократа, Езопа, Епікура та Плутарха. Разом із Георгієм Церетелі видав два альбоми грецьких рукописів, був редактором і одним з авторів багатотомних історій грецької та римської літератури. Помер у Москві 6 травня 1963 року.