Сергій Загній — російський композитор і музичний педагог. Народився 1960 року в Москві. 1988 року закінчив Московську консерваторію, де з 1992 року викладає поліфонію, гармонію та музичну форму.
Загній виступає як виконавець імпровізаційної музики на нетрадиційних інструментах. Із 1992 року керував Садовим оркестром Майстерні індивідуальної режисури, а в 1993–1995 роках працював у Термен-центрі, де створив низку електронних творів. Пише електронну музику, а також музику для кіно й театру, бере участь у перформансах і постановках Вокально-інструментального театру.
Твори Загнія до 1982 року написані в розширено-тональній або атональній манері; композиції 1982–1992 років переважно спираються на діатоніку й тональність. Серед його робіт — «Чотири канони» для скрипки й віолончелі та для фортепіано (1981), фортепіанні «Орнаменти» (1982), Квінтет для мідних духових (1985), Соната для фортепіано (1990), «Електронна музика № 1» (1993–1994), «Реквієм» (1997) і «Баркарола» для фортепіано (2011).
У теоретичних працях Загній досліджував музичні перетворення, засновані на понятті математичної функції; цю ідею втілено у творі «Чотири канони». Його музика звучала на фестивалях у Росії та за кордоном. 1992 року він став лауреатом Першої російської премії імені Джона Кейджа.