Тамара Міансарова (уроджена Ремньова; повне ім’я — Тамара Григорівна Міансарова) — радянська та російська естрадна співачка з ліричним сопрано, музична педагогиня. Народилася 5 березня 1931 року в Зінов’євську. У дитинстві виступала на сцені, навчалася в музичній школі при Мінській консерваторії, яку закінчила 1951 року. Того ж року вступила на фортепіанне відділення Московської консерваторії до класу Лева Оборіна, а з другого курсу додатково вивчала вокал у Дар’ї Бєлявської.
Після закінчення консерваторії 1957 року працювала концертмейстеркою в Державному інституті театрального мистецтва, а згодом почала виступати на естраді. 1958 року здобула третю премію Всесоюзного конкурсу артистів естради, виконавши вальс Йоганна Штрауса під власний фортепіанний акомпанемент. Пізніше виступала з оркестром Лаці Олаха, а від 1960 року була солісткою Московського мюзик-холу. Ігор Гранов підготував її до виконання естрадного репертуару.
1962 року Міансарова здобула першу премію та золоту медаль на Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Гельсінкі. Наступного року стала лауреаткою Міжнародного фестивалю пісні в Сопоті, виконавши «Сонячне коло» Оскара Фельцмана на слова Лева Ошаніна. Серед її найвідоміших пісень — «Ай-люлі» та «Чорний кіт», записаний 1964 року. У 1964–1967 роках вона виступала з ансамблем «Три плюс два», створеним Леонідом Гаріним. 1966 року здобула дві перші премії й два спеціальні призи на конкурсі естрадної пісні «Дружба-66».
Від 1968 року працювала вокалісткою Донецької обласної філармонії, а з 1979 року — у Кисловодській філармонії. 1972 року отримала звання заслуженої артистки Української РСР. У 1980-х повернулася до Москви; викладала вокал у Державному інституті театрального мистецтва, де в 1988–1996 роках була професоркою, а також у московських мистецьких закладах. 1996 року їй присвоїли звання народної артистки Росії. Від 1991 року брала участь у концертних програмах-ретро, а 1994 року виступила із сольним концертом у Московському театрі естради.
У репертуарі співачки було понад 400 пісень російською, українською та польською мовами. 2012 року вийшла її книжка спогадів «Тамара Міансарова. І в житті, і на сцені». Померла 12 липня 2017 року в Москві; похована на Троєкурівському кладовищі.