Томас Беєр — нідерландський піаніст, композитор і письменник. Народився 4 липня 1988 року в Гарлемі в нідерландсько-індійській родині. Почав грати на фортепіано у вісім років, навчаючись у Лус Геусебрук; із одинадцяти років також вивчав теорію та історію музики у Мартіна Клоса.
Від 2002 року Беєр навчався у класі юних талантів Амстердамської консерваторії, де його викладачкою була Мар'єс Бенуа. Того ж року завдяки Фонду навчання молодих майстрів узяв участь у майстер-класах Ельзи Колодін в Італії. Також навчався на майстер-класах Хорхе Луїса Пратса, Мюррея Пераї, Емануеля Акса, Менахема Пресслера, Жака Рув'є та Паскаля Девуайона. Із шістнадцяти років навчався у Яна Вейна в Амстердамській консерваторії, яку закінчив у травні 2009 року зі ступенем бакалавра з найвищою відзнакою, а в червні 2011 року так само завершив магістерську програму.
Беєр здобув першу премію на Конкурсі принцеси Крістіни. У 2006 році переміг у національному фіналі конкурсу СЖМН, отримавши звання молодого музичного таланту року, а також відзнаку за найкраще виконання сучасного твору. Наступного року він виборов першу та глядацьку премії конкурсу Фонду молодих піаністів. У 2012 році став лауреатом і володарем глядацької премії конкурсу «Нідерландський класичний талант». У лютому 2022 року йому присудили Нідерландську музичну премію.
Із десяти років Беєр виступає в Нідерландах і за кордоном, зокрема у Сполученому Королівстві, Данії, Норвегії, Швеції, Сінгапурі та Японії. У 2008 році дебютував із Резиденційним оркестром під орудою Неме Ярві на Гаазькому фестивалі класичної музики, виконавши як соліст «Симфонічні варіації» Цезаря Франка. Надалі грав фортепіанні концерти Йоганна Себастьяна Баха, Вольфганга Амадея Моцарта, Людвіга ван Бетховена, Йоганнеса Брамса, Едварда Гріга, Джорджа Гершвіна, Моріса Равеля, Джона Адамса та Ганса Кокса. Від 2009 року є піаністом ансамблю «Амстердамські камерні солісти», а також співпрацював із фламенко-гітаристом Еріком Варзон Морелем і кабаретистом Дідеріком ван Влейтеном.
У дискографії музиканта є записи творів Брамса, Сергія Рахманінова та іспанської музики, зокрема альбом «Пісня і танець» 2013 року. У 2022 році разом із Ніколасом ван Паукке він випустив альбом «Моцарт: сонати для чотирьох рук». Як композитор Беєр написав чотири пісні на вірші Яна Волкерса, фортепіанний квартет «Зоряний пил», «Баладу для двох фортепіано», «Ігри руху» для скрипки й фортепіано та «Нічну музику Петенери» для фортепіано соло. Режисер Лукас ван Воркум у 2013 році екранізував його композицію «Ігри руху». Твори Беєра видає Донемус.
У 2017 році вийшов його літературний дебют — роман «Без халапеньйо». У 2026 році той самий видавець опублікував його збірку есеїв «Поки звучить музика».