Ян Гендрік Вейн — нідерландський піаніст і викладач фортепіано. Народився 19 травня 1934 року в Амстердамі, помер 12 липня 2022 року в Сусті.
Він був сином викладача малювання Гендріка Меєрта Арі Вейна та Маргарети Анни Ійди Бемстербур. Навчався у Корнеліуса Беркгаута в Амстердамській консерваторії, де 1955 року здобув диплом соліста. Згодом продовжив навчання у Бели Шікі та Алісії де Ларрочі.
1960 року Вейн отримав першу премію на конкурсі піаністів в іспанському місті Оренсе. Відтоді він давав численні сольні концерти й виступав з оркестрами під час гастролей в Англії, Франції, Німеччині, Бразилії, Румунії, Іспанії та Росії. Регулярно грав як соліст із симфонічними оркестрами, зокрема з оркестром Консертгебау.
Основу його репертуару становили «Прелюдії» Клода Дебюссі, Фортепіанна соната Ференца Ліста, Соната для фортепіано сі мінор, опус 58, Фридерика Шопена, «Дзеркала» та Концерт для лівої руки Моріса Равеля, «Ночі в садах Іспанії» Мануеля де Фальї й «Бурлеска» Ріхарда Штрауса. Також виконував фортепіанні концерти Моцарта, Бетговена, Рахманінова, Сен-Санса та Равеля.
1976 року через фокальну дистонію, що спричинила порушення рухливості пальців правої руки, він був змушений завершити кар'єру концертного піаніста. Після цього зосередився на виконанні музики для лівої руки. У 1962–1968 роках був викладачем фортепіано за основним фахом у Брабантській консерваторії в Тілбурзі, а від 1968 до 2020 року викладав в Амстердамській консерваторії, виховавши багатьох успішних учнів. Його також часто запрошували до складу журі конкурсів; він проводив майстер-класи в Нідерландах і за кордоном.
2020 року, після 52 років праці, Вейн попрощався з Амстердамською консерваторією. З цієї нагоди вийшла книжка про нього, а телевізійна програма «Подіум Віттеман» 17 жовтня 2020 року присвятила педагогу спеціальний випуск. 31 жовтня 2021 року він був нагороджений медаллю Франса Банніна Кока міста Амстердам. Помер 2022 року після нетривалої хвороби у віці 88 років.